Коли ми були на Майдані, Вірменія вирішила не підписувати Угоду про асоціацію з ЄС. Зараз російський газ у Вірменії вчетверо дорожчий, ніж у РФ
У Вірменії живе величезна кількість людей, яких не влаштовують нинішні відносини їхньої країни з Росією, зазначив нардеп від Блоку Петра Порошенка Мустафа Найєм.
Російський капкан незалежної Вірменії.
Повернувся з Єревана. Поки читатимете цей текст, проведіть паралелі з Україною. Усе це могло статися і з нами, якби в листопаді 2013 року ми не вийшли на вулиці й не стався Євромайдан. І це не зловтіха. Дочитайте і ви зрозумієте, що це щиро. Я вже написав текст про внутрішні зміни у Вірменії. Тепер – про зовнішні координати, про найголовніше в дуже загальних рисах.
"Бувають професійні картярі, які кажуть – якби у тебе був мішок пшениці, я по зернятку забрав би його з твоїх рук. Тепер цими договорами і взагалі протягом останніх 20–25 років Росія по зернятку забирає у нас наш суверенітет. А ми дивимося, мовляв, так, така міжнародна практика, нормально, так заведено. А що заведено? Про що цей договір?" Це фрагмент із виступу нинішнього прем'єра Вірменії Нікола Пашиняна, який він виголосив у парламенті лише два роки тому. На той момент Нікол Пашинян був керівником фракції "Єлк" і, виступаючи з трибуни, сказав те, що було на думці у більшості вірмен...
Після Оксамитової революції багато хто очікував, що Вірменія змінить свій геополітичний курс. У цих очікувань були свої підстави. Частково через проросійський курс минулого президента, частково через критику цієї позиції з боку нового лідера країни. Але одразу після революції Нікол Пашинян заявив, що країна не змінюватиме геополітичної орієнтації і Вірменія залишиться і в складі Євразійського економічного співтовариства (ЄврАзЕС), і членом Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ).
Але тут треба бути справедливим. Цей вибір було зроблено задовго до Пашиняна. Слабка економіка, відсутність ресурсів, непідконтрольні органи влади і конфлікт у Нагірному Карабасі, який тліє, зробили нового прем'єра заручником багаторічної політики колишнього режиму, який поставив країну в повну залежність від Російської Федерації.
Військова база. У Вірменії є свій аналог ЧФ РФ. У Гюмрі розташована російська військова [база] чисельністю до 5 тис. осіб. Із 2005 року в межах ОДКБ Росія готує військові кадри для всіх країн організації у своїх військових навчальних закладах. Спочатку строк перебування бази мав закінчитися 2020 року. Але 2010 року було підписано додатковий протокол про продовження терміну перебування російської військової бази на території Вірменії до 2044 року.
Того самого року Віктор Янукович підписав Харківські угоди, якими продовжив перебування Чорноморського флоту РФ на території України до 2042 року. І нам розповідали, що жодного стосунку до геополітики це не має – просто дружба і газ.
Енергетика. У грудні 2013 року колишній уряд Вірменії підписав із Росією газову угоду, згідно з якою протягом 30 (!) наступних років, до 2043 року, Єреван купуватиме газ тільки у "Газпрому".
Місяцем раніше Вірменія раптово змінила своє рішення підписувати Угоду про асоціацію з ЄС і приєдналася до ЄврАзЕС. Саме цими днями ми з вами відстоювали свій вибір на Майдані, а колишній уряд і президент розповідали, що жодної залежності від Росії немає і не буде.
Цікаво, що російський газ продають населенню Вірменії вчетверо дорожче, ніж у самій Росії. Головний газовий оператор "Газпром Вірменії" на 100% належить Росії та, крім іншого, володіє всією газотранспортною і газорозподільною системою країни. Це до того, що Росії належить левова частка гідроелектростанцій і теплової енергетики, а єдина Вірменська АЕС у росіян у концесії.
Приблизно 20% (!) ВВП країни становлять перерахування вірмен, які виїхали до Росії на заробітки. 100-відсотковими "дочками" російських компаній є телекомунікаційні мережі "АрменТел" (наш аналог "Укртелекому") та компанія, якій передані в концесію всі (!) залізниці країни. А між прикордонними військами Росії та Вірменії діє угода про спільну охорону державного кордону Вірменії з Туреччиною та Іраном. Що, крім іншого, дає змогу росіянам повністю контролювати пропускний режим у всіх аеропортах.
Але. Незважаючи на все викладене вище, у Вірменії живе величезна кількість людей, яких не влаштовує система координат взаємин із Росією. Інцидент зі мною в єреванському аеропорту викликав шквал обурення. Місцевий офіс Гельсінської громадянської асамблеї звернувся до уряду Вірменії з вимогою заборонити прикордонникам ФСБ Росії нести службу в аеропортах і запропонував парламенту оскаржити в конституційному суді законність договору між Москвою та Єреваном про статус і діяльність російських прикордонників на території Вірменії.
Ще раз наголошую. Це не зловтіха. Це система координат, у якій Україна стала живою історією: на власному прикладі ми доведемо, що можна жити, розмовляючи на рівних навіть із великим сусідом, або станемо крахом надій цілого регіону.
Джерело: Mustafa Nayyem / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора