У Москві розуміють, що НАТО ніколи не відійде до кордонів 1997 року. Неможливого вимагають через страх або коли свідомо хочуть дістати відмову

НАТО ніколи не відійде до кордонів 1997 року. Це розуміють у Москві, це знають у Вашингтоні, і це очевидно всім спостерігачам. Проте Кремль уже тиждень розмахує цим ультиматумом за будь-якої нагоди.

Так голосно неможливого вимагають у двох випадках.

Коли свідомо хочуть дістати відмову, щоб отримати формальний привід замахнутися на більше, ніж тобі належить у пристойному товаристві. Так роблять кидали.

Або коли страх настільки великий, що вимагають усього, сподіваючись отримати хоч щось. Так роблять діти.

По-моєму, ми маємо справу з боягузливою, наляканою і дуже підленькою дитиною, у якої в руках опинилися палиця і гучномовець.

А що роблять із такими дітьми? Правильно – обіцяють що завгодно, дають брязкальце і чекають, поки награється, втомиться і заспокоїться.

І ось тут важливо, щоб усі сторони розуміли, що Україна – вже давно не брязкальце. Без хибного пафосу. Ми вже навряд чи "купимося" на фільчину грамоту в обмін на 2 тис. атомних боєголовок, як це було 1994 року.

А ось усвідомлення, що в тилу нас зрадили, а попереду – окупація і фронт, може призвести до того, що заспокоювати доведеться кілька десятків мільйонів людей, які перестали вірити у глибоку занепокоєність, але вже давно звикли і до кийка сусіда, і до його істерик.

Джерело: Mustafa Nayyem / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора