За пів року 2021-го в Україні провели більше трансплантацій, ніж за весь 2020 рік. Але їх однаково в десятки разів менше, ніж у розвинених країнах G

Фото: Александр Сенько / Facebook

Еволюція трансплантації в Україні.

Що таке трансплантація, як вона працює в нашій країні, хто за це платить, як дати згоду на донорство – це ті питання, які найчастіше мені ставлять.

Трансплантація в нашій країні з кінця 2019 року почала стрімко розвиватися. Цьому передувала колосальна робота для розвитку цієї системи в Україні. Ми напрацювали власний досвід і взяли найкращі практики країн ЄС та США, щоб утілити невідворотні зміни задля того, щоб трансплантації відбувалися і рятували життя.

Півтора року минуло з останніх змін. За цей час:

  • ми встановили тарифи на трансплантації, за які сплачує держава;
  • усі трансплантації безоплатні для пацієнта, а тариф повністю покриває ліки, саму трансплантацію, витратні матеріали та період реабілітації;
  • зі 112 млн грн у 2020 році домоглися виділення 502 млн грн на проведення трансплантацій цього року; фінансування достатньо, щоб покрити всі трансплантації цього року;
  • фінансування трансплантації відбувається в межах пілотного проєкту та фінансується напряму з Міністерства охорони здоров'я. Не через НСЗУ. Це важливо, адже пілотний проєкт дає нам можливість оперативно вносити зміни та відпрацьовувати всі питання функціонування системи в реальному часі;
  • до пілота долучено приблизно 40 центрів трансплантації, що покращує доступність цього виду допомоги для населення та прискорює розвиток;
  • за перші пів року 2021 року ми провели більше трансплантацій, ніж за весь минулий рік. І в рази більше, ніж за роки до початку змін, оскільки посмертні трансплантації практично не відбувалися;
  • змінилася структура трансплантацій, якщо до змін 2019 року в Україні 99% трансплантацій виконувалися від родинного донора, тобто родичі змушені були для порятунку свого близького давати свою нирку чи частину печінки, то зараз це співвідношення становить 50/50 (родинні – посмертні), і це наближає нас до рівня та структури трансплантацій у розвинених країнах;
  • процес трансплантації абсолютно прозорий. Із 1 січня почала працювати Єдина державна інформаційна система трансплантації органів і тканин, і добір пари донор-реципієнт здійснюється в автоматичному режимі. Є пріоритет: діти. Спочатку система робить пошук серед дітей, яким потрібна трансплантація, і лише в разі, якщо орган не підходить, вона шукає серед дорослих реципієнтів;
  • створена спеціалізована державна установа "Український центр трансплант-координації", яка веде суворий облік усіх трансплантацій та займається супроводом кожної трансплантації, яка відбувається в Україні;
  • ми вперше за всі роки незалежності України розпочали проведення трансплантацій кісткового мозку від неродинного донора. Першу таку трансплантацію було проведено 1 квітня 2020 року в "Охматдиті" маленькому пацієнту. За цей час  проведено 11 таких трансплантацій. І ми зараз готуємося до початку такого виду трансплантацій для дорослих;
  • ми дали можливість працювати в Україні і недержавним реєстрам донорів кісткового мозку (як це працює в багатьох країнах Європи), і ці 11 трансплантацій виконані завдяки недержавному реєстру "Український реєстр донорів кісткового мозку".

Ми зробили те, чого чекали тисячі пацієнтів – показали на ділі, що високоспеціалізована медична допомога може бути доступною і що Україна може робити трансплантації. Але кількість операцій із трансплантації все ще в десятки разів менша за показники розвинених країн.

Закон України про трансплантацію буде змінено.

Тому зараз, маючи багаж практичного досвіду і розуміння того, що необхідно змінити, щоб прискорити розвиток системи трансплантації, ми напрацювали проєкт закону №5831 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, що регулюють питання трансплантації анатомічних матеріалів людині".

Цей законопроєкт:

Дає законодавчі підстави для впровадження можливості дати через портал "Дія" (як варіант) прижиттєву згоду чи незгоду на пожертву органів для трансплантації у випадку смерті. Оскільки наразі людина, яка хоче дати таку згоду чи, навпаки, незгоду, має приїхати у центр трансплантації, знайти трансплант-координатора і написати йому заяву, а він має перенести цю заяву до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації органів і тканин.

Такий складний механізм практично унеможливлює подання згод більшістю людей, які хотіли б це зробити, або незгод, якщо з якихось причин людина виступає категорично проти, щоб її рідні у випадку смерті могли ухвалювати рішення щодо можливості пожертви органів для трансплантації.

Вилучається поняття "повноважного представника", якого можна було призначити за життя, щоб у випадку смерті він ухвалив рішення щодо згоди чи незгоди на вилучення органів для трансплантації. Якщо людина за життя думає над питанням посмертного донорства, то етично, якщо вона особисто ухвалює для себе остаточне рішення, як вона ставиться до цього питання, а не перекладає це рішення на третю особу. І залежно від цього рішення людина зможе подати відповідну заяву, зокрема й в електронній формі.

Дає можливість удосконалити алгоритми добору пари донор-реципієнт Єдиною державною інформаційною системою трансплантації органів і тканин відповідно до найкращого співпадіння за імунологічними показниками з урахуванням черговості. Це дасть можливість системі добирати пари донор-реципієнт із найкращим прогнозом приживання донорського органу.

Впроваджує підстави для гармонізації законодавства з Євродирективи та виконанням положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС щодо трансплантації тканин.

Дає можливість залучати представників релігійних організацій до популяризації питань трансплантації, що сприятиме формуванню цивілізованого сприйняття питань трансплантації, оскільки церкви як інституції мають довіру і відіграють важливу роль у житті більшості громадян України.

Дає можливість розробити підзаконні нормативно-правові акти, які встановлюватимуть єдині правила функціонування інформаційних систем трансплантації кісткового мозку.

Пропонує вилучити норми, що стосуються трансплантації, зі статті основ законодавства про охорону здоров'я, яка стосується діагностики смерті мозку, оскільки діагностика смерті мозку має стати абсолютно рутинною процедурою у випадку наявності показів до її проведення незалежно від того, чи може особа бути потенційним донором. Обмеження для трансплант-координаторів у питаннях діагностики смерті мозку регулюються законом про трансплантацію. Це дасть змогу уникнути ситуацій, коли, наприклад, лікар-анестезіолог чи невролог не може виконувати свої професійні обов'язки щодо діагностування смерті мозку, якщо він пройшов навчання з трансплант-координації, хоч і не виконує безпосередньо функцій трансплант-координатора.

За півтора року ми зіткнулися з випадками, коли деякі лікарі для того, щоб нібито "перестрахуватися", посилали у вечірній час рідних померлої особи, які готові були дати згоду на пожертву органів для трансплантації, шукати нотаріуса щоб той завірив копії їхніх документів. Це абсолютний нонсенс та нічим не передбачено. І щоб не виникало таких ситуацій, законопроєкт пропонує чітко регламентувати ці питання.

Дає можливість продовжити до 1 квітня 2023 року пілотний проєкт із трансплантації, у якому всі операції оплачуються МОЗ за гідними тарифами, оскільки вже очевидна ефективність цього пілотного проєкту як інструменту побудови системи трансплантації.

Джерело: "ГОРДОН"