Зупинення судових проваджень у справах за участю військових не блокує захисту прав дітей G

Велика палата Верховного Суду ухвалила рішення про обов'язок суду зупиняти судові справи за вимогами до військових. Чи вплине це на захист прав їхніх дітей?

12 листопада 2025 року Велика палата Верховного Суду ухвалила принципове рішення у справі №754/947/22, яке стало орієнтиром для всієї судової системи. Суд підтвердив: провадження у цивільних, господарських та адміністративних справах за участю військовослужбовців у період воєнного стану підлягає зупиненню, якщо учасник справи нині проходить військову службу.

Це рішення викликало природне питання: чи не стане автоматичне зупинення судових процесів загрозою для прав дітей військовослужбовців – зокрема, на аліменти, безпечне проживання чи стабільні умови життя?

Що саме вирішив Верховний Суд?

Велика палата наголосила на кількох ключових положеннях:

1. ЗСУ та інші військові формування від початку російської агресії перебувають у режимі воєнного стану. Тому суду не потрібні особливі підтвердження того, що військовослужбовець проходить військову службу у військовому підрозділі, який "переведений на воєнний стан".
2. Належним доказом перебування особи на службі є будь-які документи військового обліку: військовий квиток, наказ командира тощо.
3. Право вибору залишається за військовослужбовцем. Якщо він хоче, щоб справу розглядали без зупинення – особисто чи через представника, – суд має врахувати його волю.

Таким чином, суд створив баланс між інтересами правосуддя та об'єктивною неможливістю військовослужбовця брати участь у процесі під час служби.

Дитина та її інтереси: чи існує ризик?

Але чи не порушує такий підхід  інтереси дітей військовослужбовців?

Відомо, що Конвенція про права дитини зобов'язує держави в усіх рішеннях, що стосуються дітей, ставити в центр найкращі інтереси дитини. На перший погляд, зупинення справ, де відповідач – військовослужбовець, може уповільнити захист таких інтересів.

Однак це лише перше враження. Варто зважити на два важливі аспекти.

1. Інтерес дитини сьогодні – це її право на життя у безпечній країні

Мати чи батько, що перебувають на фронті, виконують найвищий обов'язок – захищають життя своєї дитини ціною власного життя і здоров'я.

Жодна система захисту дитячих прав не може функціонувати, якщо немає держави, яка спроможна ці права гарантувати.

2. Законодавство передбачає спеціальні інструменти, які дозволяють захищати дітей без участі військовослужбовця у судовому процесі

Саме це – ключове. Українське законодавство містить чіткі механізми, які дозволяють негайно вирішувати питання:

• аліментів;
• безпечного місця проживання;
• відібрання дитини у разі небезпеки.

І все це без потреби участі військовослужбовця у судовому засіданні.

Як забезпечуються права дітей, коли один із батьків на фронті?

1. Аліменти: рішення можна отримати без судового засідання

Ст. 161 ЦПК України передбачає спрощену процедуру – видачу судового наказу.

Судовий наказ видається:

• на одну дитину – ¼ доходу;
• на двох дітей – ⅓ доходу;
• на трьох і більше – ½ доходу, але не більше ніж 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину.

Ця процедура не передбачає виклику сторін та дозволяє оперативно встановити обов'язок по сплаті аліментів – навіть коли батько або мати перебувають у зоні бойових дій.

У 2025 році це може становити від 25 630 до 31 960 грн на місяць.

2. Місце проживання дитини: суд може діяти негайно

Якщо одностороння зміна місця проживання дитини порушує її інтереси, суд відповідно до ст. 162 Сімейного кодексу має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернути її до попереднього місця проживання.

Участь батька-військовослужбовця у такій ситуації не є обов'язковою – держава зобов'язана захищати дитину негайно.

3. У випадку небезпеки: дитину можуть відібрати й передати іншим родичам

Ч. 1 ст. 170 СК України чітко визначає:

– якщо перебування дитини з одним із батьків становить небезпеку для її життя, здоров'я чи морального розвитку – суд має право відібрати дитину, не позбавляючи цього з батьків батьківських прав.

Поширені підстави:

• ухилення від виконання батьківських обов'язків;
• жорстоке поводження;
• хронічний алкоголізм чи наркозалежність;
• експлуатація дитини;
• залучення до жебракування чи бродяжництва.

Коли інший із батьків – військовослужбовець на фронті, дитину можуть передати:

• другому з батьків (якщо це безпечно);
• бабусі чи дідусю;
• іншим родичам;
• або органу опіки та піклування.

Верховний Суд неодноразово аналізував ці ситуації й запропонував судам чіткі підходи до вирішення подібних справ.

То чи є загроза правам дітей?

Відповідь однозначна: ні.

Зупинення провадження у справах за участю військовослужбовців:

• не блокує;
• не затримує;
• не унеможливлює захист прав дітей.

Сучасне процесуальне законодавство забезпечує гнучкі й швидкі механізми реагування на ситуації, де безпека дитини чи питання її утримання не можуть чекати.

Висновок

Воєнний стан ставить перед державою складні виклики. Але судова система не лише продовжує працювати – вона адаптується, шукає баланс між захистом держави та захистом її найменших громадян.

Військовослужбовець боронить країну.

Держава – боронить його дитину, дбаючи про право дитини на життя, безпеку та гідне майбутнє у незалежній Україні.

Джерело: "ГОРДОН"