П'ять головних завдань для української енергетики на 2024 рік Актуально

Наступний рік готує нам безліч викликів. Більшість політичних і військових експертів, дипломатів, наших партнерів за кордоном сходяться на думці, що наступний рік стане вирішальним роком війни. Вона може ще не закінчитися, але, ймовірно, вирішальні події, які наблизять нашу перемогу, відбудуться саме у 2024 році.

Насамперед такі кроки необхідні в забезпеченні Збройних сил, якості державного управління й залученні тилу до справ фронту. Але й в енергетиці для Української держави, суспільства і бізнесу є важливі завдання, котрі як наближають нашу перемогу над Росією, так і закладають потужний фундамент на майбутнє.

Коли ми розглядаємо завдання для сфери енергетики на 2024 рік, ми маємо виходити з розуміння, що:

1. Великі капітальні інвестиції в генерацію енергії або в масштабні великі проєкти з видобування нафти й газу заблокувала війна. Можливе лише відновлення того, що пошкодять росіяни своїми ракетами і дронами. Технологічні й цінні інвестиції надто уразливі для ворога.
2. Головним акцентом має стати робота з локальними проєктами, ефективністю інституцій, а також над модернізацією та вдосконаленням енергетичного споживання. Тому що це робить систему ефективнішою.

Відповідно, з огляду на два базові постулати ми можемо сформувати завдання для держави й місцевого самоврядування, котрі насправді визначають, яким буде український енергетичний ринок у далекому й недалекому майбутньому.

Завдання для держави. Держава має продовжити рух від монополіста до регулятора ринку енергетики. Так, зараз про децентралізацію НАК "Нафтогаз" не йдеться або про приватизацію державних активів в окремих галузях. Але державі вже зараз є що зробити, а саме:

1. Відновити стандарти корпоративного прозорого управління в НАК "Нафтогаз", запровадити такі стандарти в НАК "Енергоатом" та інших державних компаніях. Постійні скандали із закупівлями в тому самому "Енергоатомі" не лише б'ють по репутації України у світі, а й позбавляють країну критично потрібних грошей.
2. Перезавантажити антимонопольний комітет і антимонопольне регулювання загалом. Зараз і на ринку електроенергетики, і на ринку нафтопродуктів зберігається велика влада або державних, або приватних монополій і напівмонополій. Держава досі не може врегулювати відносини бізнесу й інвесторів із великими енергетичними компаніями, унаслідок чого бізнес змушений витрачати значні кошти й час на під'єднання до мереж, на які в Польщі йде кілька днів. Зараз критичний час, щоб це змінити.
3. Стратегія розвитку енергетики, яку оприлюднило ще до 24 лютого Міністерство енергетики, уже застаріла. Профільне міністерство й Кабінет Міністрів мають переглянути стратегію і спрямувати її на досягнення більшої ринковості, відкритості й ефективності нашої енергетики.
4. Держава має розробити комплексну програму енергозбереження, розробити нормативи, які б стимулювали впровадження програм енергозбереження. Це чи не єдина державна інвестиція не у війну, яка дійсно має швидку і пряму користь – скорочує витрати електрики й тепла, дає змогу покращити платіжний баланс і знизити вразливість до російського ракетного терору.

Завдання для місцевого самоврядування. Ми постійно бачимо в новинах, як місцева влада в багатьох містах і громадах країни витрачає гроші на те, що дуже сумнівно допомагає під час війни – на клумби, парки і тротуари. Але, на мій погляд, головним пріоритетом місцевого самоврядування в контексті капітальних інвестицій мають бути проєкти в напрямі енергозбереження і розумної генерації енергії. Про що йдеться?

1. Децентралізація виробництва тепла. У Швеції, Фінляндії, Норвегії більшість будинків, шкіл, садків, лікарень здійснює опалення й охолодження за допомогою теплових насосів. Ці інвестиції не такі помітні, як новий тротуар або клумба, але вони фундаментальні й вирішують довгострокові виклики великих міст і навіть сільських громад.
2. Інвестиції в модернізацію системи водопостачання й водовідведення. Комунальне господарство майже кожного українського міста й досі втрачає від 20% до 70% енергії даремно. Значною мірою це вода, яка буквально витікає з дірявих труб. Цей крок вигідний ще й тому, що навіть зараз під такі енергоощадні проєкти виділяють гроші грантові організації і кредитні установи, які фінансують екологічні проєкти.
3. Розширення муніципальних і регіональних програм енергозбереження житлових будинків. Це дасть змогу менше спалювати тепло, крім того, дасть змогу жителям найбільш застарілого житлового фонду отримати модернізоване житло. Так комплексні програми енергомодернізації будівлі продовжать строк експлуатації такого житла.
4. Сконцентрувати свою інвестиційну політику на переробленні й екологічному спалюванні сміття. Такі проєкти також фінансують міжнародні та європейські фонди й інвестиційні організації.

Загальним завданням для держави й місцевого самоврядування є виробити новий стандарт забудови й відновлення пошкодженої інфраструктури, який відповідатиме провідному світовому стандарту енергозбереження. Адже саме зараз настав час впроваджувати нові принципи роботи зі споживанням енергії, щоб нову країну ми будували з використанням усіх провідних технологій. Але не варто забувати, що без системних інституційних реформ, насамперед судової реформи, ми не зможемо довгостроково залучити потрібні кошти для реалізації перерахованих кроків після 2024 року. Тому діяти потрібно комплексно і рішуче. Не лише на фронті, а й у розвитку якісних державних інституцій і політик.