Росія боїться S.T.A.L.K.E.R. 2 тому, що це чесна гра. А "дискредитація Росії" – це просто правдивий опис реальності

Пам'ятаю, коли я писала про вихід другого "Сталкера", у мене деякі люди питали з таким здивованим роздратуванням: "Боже, навіщо зараз про це, які комп'ютерні ігри, у нас війна!" І далі класична жанрова фраза: "Тобі що, робити більше нічого?!"

Мені є що робити, звісно. Утім, це не заважає мені щиро вважати комп'ютерну гру такого надвисокого рівня популярності (і якості, авжеж) національним надбанням, а основне – дієвим механізмом впливу на свідомість гравців по всьому світу. І схоже, що це розумію не тільки я, а наш ворог теж.

Тут заодно нагадаю, що наш ворог дуже добре знається на пропаганді й механізмах впливу на свідомість. Учора в публічний простір вийшов документ – заява прокуратури РФ, з якої витікає, що GSC Game World офіційно внесено до списку "небажаних організацій" через підтримку ЗСУ й "агресивний русофобський контент" S.T.A.L.K.E.R. 2.

Що ж, це визнання і своєрідний знак якості, товариство. Якщо твій вплив намагаються нівелювати – значить, цей вплив і його масштаб визнають і з ним рахуються. Бо твій вплив завдає удару по іміджу ворога й допомагає українській армії.

Гру, до речі, було перейменовано на Heart of Chornobyl з українською транслітерацією, повністю прибрали з неї російську озвучку, залишивши лише українську й англійську. У грі звучать українські пісні, музика і навіть поезія Стуса. Тобто це стало свідомим політичним і культурним рішенням, завдяки якому світ почав бачити і сприймати Зону як український простір, а не "русскій мір".

Росія передовсім боїться S.T.A.L.K.E.R. 2 тому, що це чесна гра. А "дискредитація Росії" й "українські наративи" – це просто безжально-правдивий опис реальності, у якій Росія – агресор, а Україна – виборює й захищає своє. Свободу, суверенність, життя зрештою. Тепер це ще й підтверджено юридично.

Ну й окрім ідеологічної складової, зашитої безпосередньо в самій грі, існують ще й сотні машин, буси, дрони й мільйони у валюті на ЗСУ, які передала команда GSC Game World разом із NAVI, Maincast і благодійним фондом MK Foundation Максима Кріппи.

Отак гра, яка проєктувалася і вийшла як інструмент допомоги дітям розібратися з мінною небезпекою й розмінуванням (вона виходила в партнерстві з Державною службою України з надзвичайних ситуацій (ДСНС), стала не лише мануалом по виживанню в Зоні, а про виживання українців взагалі. Українським гейм-маніфестом.

Ну і ще це історія про те, як можна (і треба), створивши високоінтелектуальний продукт, відмовившись від російського ринку й російської озвучки, не втратити своїх позицій. Навпаки, лише отримати додаткові любов і повагу.

Джерело: Олена Монова / Facebook