У дифірамбах до привітання Порошенка розпласталися люди, які рік тому побачили "руйнацію підвалин державності" у привітанні Зеленського
Люди, які вітали новорічне привітання експрезидента України Петра Порошенка і критикували рік тому в аналогічній ситуації нинішнього главу держави Володимира Зеленського, демонструють свою непослідовність, зазначив екснардеп, політичний аналітик Олесь Доній.
Про новорічні привітання.
А я от не дивився ніяких телевізійних привітань. І від того не вважаю себе меншим патріотом країни. Не писав би і цей пост, якби щойно не передзвонила журналістка з інформаційного агентства зі Львова. Дівчина попросила порівняти два тексти привітань: від президента Зеленського і від колишнього президента Порошенка.
Моя відповідь була проста: я не дивився жодних телевізійних привітань, відзначав Новий рік у родинному колі, у нас самодостатня родина.
Тим не менше був здивований стрічкою новин, де точаться чергові баталії через якісь усього-на-всього привітання.
Не аналізуватиму зміст привітань. Бо, повторюся, я їх не дивився.
Тим не менш, що здивувало. Ті самі люди, що рік тому в альтернативному привітанні від Зеленського побачили "руйнацію підвалин державності", "знущання над інститутом президента", тепер, навпаки, розпласталися в дифірамбах до альтернативного привітання від Порошенка.
Нічого не маю проти будь-яких "альтернативних" привітань. Більше того, свого часу, у перший рік після президентської перемоги Януковича, я зібрав чоловік 15 митців і ми записали в "Барабані" (кафешка така була) альтернативне привітання і розкидали по інтернету, щоб хто хотів – міг дивитися не Януковича, а наших митців. І ніякого "підточування державності" або "знущання над інститутом президента" в тому не вбачав. Просто, хто не хотів слухати Януковича, той мав альтернативу від "Останньої барикади".
Тож питання не про альтернативу, а про чесність і єдині принципи. Багато в кого цих єдиних принципів немає. Вони готові гудити все, що "не їхнє", і любити все, що "їхнє". Тож мова не про критерії та принципи, а про "ідолопоклонство". А ідолопоклоніння – частина рабської психології. Під яким би "патріотичним" соусом це не подавалося.
Вчимося ж критичному мисленню (нагадую, це перший пункт із "25 сходинок до суспільного щастя" – модерної української національної ідеї).
Думаю, що на Новий рік для багатьох родин важливішим має ставати тост і привітання не від президентів (нинішніх, колишніх, майбутніх), а від голови родини або найстаршого в родині – дідуся чи бабусі.
Ми в родині підняли келихи із соком і привітали один одного. Це і є Новий рік.
Ще раз із Новим роком вас, пані та панове!
Джерело: Олександр Доній / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора