Сьогодні команда "не спи" – спосіб вижити. Але повернути сон – це один із ключових кроків до довголіття
Не спи. Я знаю людину, яка не спить.
Ви, мабуть, також?
Мій друг воює з перших днів. Захищає, вивозить, рятує. Кілька разів був контужений і щоразу повертався назад – не з бажання довести щось, а з внутрішнього відчуття відповідальності. Він молодий, розумний, сильний. І він майже не спить…
Іноді це дві-три години за добу. Іноді трохи більше – лише тоді, коли тіло вже не витримує й вимикається саме. Але навіть тоді сон поверхневий і тривожний. Усередині постійно звучить наказ: "Не спи". Бо сон – це втрата контролю. Бо заплющені очі означають небезпеку.
Із часом цей наказ перестає бути вибором. Він стає звичкою, а потім – способом життя. Зникає ясність думки. Важче тримати увагу. Пам'ять підводить у дрібницях. Тіло живе в постійній напрузі, навіть коли навколо тихо. Це – не слабкість. Це стан, у якому система захисту не має паузи.
У такому режимі в тілі постійно працюють гормони стресу. Вони нам потрібні – щоб зібратися, вижити, діяти швидко. Але вони створені для коротких ривків, а не для життя без кінця. Коли вони не вимикаються, організм починає платити ціну – через сон, тиск, емоції, пам'ять, відчуття себе.
Ми не можемо вимкнути війну. Але ми можемо вчитися керувати тим, що відбувається всередині. Сон – один із небагатьох природних механізмів, який справді знижує напругу й повертає баланс. Не силою. Не волею. А дозволом.
Людство давно знало: позбавлення сну ламає людину. Саме тому це використовували як тортури – без ударів, без слідів на тілі. Просто не давали спати. Сон забирали не випадково. Бо сон – це місце, де людина збирає себе докупи.
Ми живемо у війні. І вона не лише навколо нас – вона в наших тілах, думках і снах. Ми не можемо чекати, поки все закінчиться, щоб почати жити. Нам потрібно вчитися жити в цьому часі, зберігаючи себе. Навчитися спати – не означає втратити пильність. Це означає не дозволити війні забрати більше, ніж вона вже забрала.
Стоїки не прославляли самознищення. Вони говорили про внутрішній порядок і вміння відновлюватися. Бо справжня сила – не в постійній напрузі.
Сьогодні команда "не спи" для багатьох звучить як спосіб вижити. Але, якщо вона залишається назавжди, вона стає повільною руйнацією.
І, можливо, один із найважливіших кроків до довголіття і щастьоліття – це повернути сон як частину життя, а не як загрозу.
"Дай собі відпочинок. Навіть земля родить краще після паузи".
Марк Аврелій.
Джерело: "Українська правда"