Даня втратив ногу в боях у Бахмуті. Він живе на сьомому поверсі без ліфта. Увесь підʼїзд зробив колективне звернення, зібрали підписи, потормошили депутатів – і вже тиждень тривають роботи в шахті

"Мені здається, у нас із вами є спільний супер, – пише мені незнайома дівчина в Instagram, – Даня звати. Прізвище складне, щось на кшталт Дартвейдера".

Я посміхаюся: "Є такий".

Даня втратив ногу під час вуличних боїв у Бахмуті. Показував мені відео, як хлопці тягнуть його в укриття. Каже: "Олю, якщо що, то не я кричу, то пацани кричать у паніці. Я на спокійному".

Даня подарував мені свій шеврон. Це мої найцінніші подарунки. Мрію про піджак з усіма шевронами хлопців. Це – мої медалі.

"Даня живе на сьомому поверсі в під'їзді без ліфта (ліфт більше 18 років не працював, уже навіть двері в шахту познімали й позабивали щитами), – пише мені дівчинка, – коли ми дізналися, що Даня втратив ногу, весь підʼїзд зробив колективне звернення, описали ситуацію (що сидітиме він після повернення в чотирьох стінах на сьомому поверсі, бо долати таку кількість сходинок і людині на двох ногах важко; натомість – мав би їздити рибалити чи чим хочеш займатися), зібрали підписи, потормошили знайомих депутатів, не давали цій проблемі загубитись у стінах міськради – і ось у нас уже близько тижня тривають активні роботи в шахті... Гудить двигун ліфта на обкатці, й за пару тижнів має він уже запрацювати".

Я перечитую її повідомлення раз за разом. Пишу: "Це найкраще, що я могла прочитати. Чи можу розповісти цю історію?"

І вона відповідає мені: "Можна. Але тільки не подумайте, що ми то із жалості зробили або не віримо в те, що він може подолати сім поверхів самотужки".

Відповідаю їй, що є десятки способів поведінки сусідів: робити вигляд, ніби нічого не сталося, опускати очі, сваритися на державу або взяти і зробити те, що допоможе людині не відчувати свою інвалідність.

Відповідаю їй, що є десятки способів сказати "дякую": прикласти руку до серця, зібрати гроші й потім засмутити героя тим, що ти їх йому пропонуєш, або зробити щось, що скаже йому краще за всі слова і гроші світу, що ми вдячні.

Відповідаю їй, що є десятки способів навчитися жити поряд із героями і найкращий спосіб – це робити свої маленькі героїчні вчинки там, де ти є.

Відповідає: "Моя суперсила – це комунікувати із чиновниками".

Пишу їй: "Суперсила Дані – захищати наші суперсили".

Джерело: Olga Rudneva / Facebook