Влада РФ побачила, що ще кілька років – і Казахстан буде для них втраченим, як і Україна. Тому ОДКБ і ввела туди свій військовий контингент G

Протягом останніх днів центрально-азійську країну Казахстан розривають протести, які переросли у збройні сутички з військовими та поліцією Казахстану. Президент країни Касим-Жомарт Токаєв уже звернувся до країн ОДКБ із проханням ввести війська країн – учасниць ОДКБ для захисту суверенітету Казахстану від терористичної загрози. Багато експертів розходяться в думках щодо справжніх причин виникнення протестів у Казахстані: одні вважають, що це внутрішній конфлікт Токаєва та Назарбаєва, інші вважають, що це протести, організовані Росією, Китаєм або Туреччиною. Але причини виникнення протестів у Казахстані справді були, хоча впродовж останніх кількох років у Казахстані тривала політика просування національних цінностей Казахстану, а "цінності" "русского мира", навпаки, викорінювали. 

Російський сепаратизм у Казахстані виявлявся з перших днів здобуття незалежності Казахстаном. В Уральську у 1990–1991 роках організували протест уральських козаків, які виступали за визнання недійсним передання Уральської області до складу Казахстану у 1920 році і повернення її до складу Росії. У вересні 1991 року в Уральську відбулися вуличні сутички казахів та представників уральських козаків. Після цих сутичок настрої російських сепаратистів перейшли в латентний та прихований характер. 1994 року в місті Усть-Каменогорськ (це східна частина Казахстану) спільнота слов'янської культури організувала мітинг, метою якого було лобіювання створення у Східному Казахстані національної автономії етнічних росіян та надання російській мові статусу державної. Мітинг був численним, за різними оцінками у ньому взяло участь від 8 тис. до 15 тис. містян, також варто зазначити, що у цьому регіоні проживає 60% росіян від загальної кількості жителів.

У 1995 році заарештували отамана "Семиріченського козачого війська" Миколу Гунькіна, який публічно заявляв про входження Казахстану до складу Росії. У 1996 році лідери "Кокчетавського відділу Сибірського козачого війська" брати Юрій та Віктор Антошки спробували організувати збройне повстання у Кокчетавській області з подальшим створенням так званої народної республіки. У 1999 році влада Казахстану в Усть-Каменогорську затримала групу із 22 осіб, яка збиралася створити на базі Східно-Казахстанської області державу "Руська земля". У 2001 році Едуард Лимонов розпочав формування угруповання бойовиків для підняття повстання в проросійських регіонах Казахстану, але тоді ФСБ зупинила цю спробу, а Лимонов дістав тюремний строк.

У 2014 році у кримінальному кодексі Казахстану ввели зміни щодо посилення відповідальності за сепаратизм. А вже 2015 року жителя міста Ріддер Республіки Казахстан Ігоря Сичова притягнули до кримінальної відповідальності за публікацію опитування в соціальній мережі "ВКонтакте" щодо приєднання Східно-Казахтанської області до складу РФ, суд засудив його до п'яти років позбавлення волі. У 2016 році Ігоря Чуприну, жителя села Соколівка Північно-Казахстанської області, засудили до 5,5 року позбавлення волі за заклики об'єднання РФ та Казахстану у соціальній мережі "ВКонтакте".

У 2020 році депутат Держдуми РФ від партії "Единая Россия" (у 2021 році балотувався і пройшов до Держдуми РФ за федеральним списком "Единой России" від Ростовської області), голова комітету з освіти та науки Держдуми, доктор історичних наук (рідний онук керівника радянського МЗС В'ячеслава Молотова) В'ячеслав Ніконов у програмі "Большая игра" на "Первом канале" заявив: "Казахстану просто не існувало, Північний Казахстан узагалі не був заселеним. Вони (казахи) існували набагато південніше. І, власне, територія Казахстану – це великий подарунок із боку Росії та Радянського Союзу". Це не єдине висловлювання політиків РФ про "російські землі" в Казахстані.

У Казахстані активно працював державний фонд "Русский мир", через створені "Русские центры" в Алмати та Актобе. Вони проводили політику просування цінностей "русского мир" у Казахстані. У 2021 році реалізували проєкти РФ у Казахстані:

• "Росія дивує", суть проєкту полягала у проведенні інтелектуального марафону "Росія – Казахстан" для молоді республіки в Алмати, Нур-Султані, Шимкенті;
• організація виставки "За нами Москва" в Нур-Султані на честь 80-річчя подвигу панфіловців;
• організація літературної зустрічі, присвяченої творчості Сергія Єсеніна для студентів в Актобе;
• організація днів "Російської культури", які відбулися в Нур-Султані;
• організація осінньої школи русистики в Нур-Султані;
• організація олімпіади з російської мови серед учнів Актобе;
• організація виступу "Російських театрів" у Казахстані;
• організація круглого столу з обговорення творчості Федора Достоєвського у Казахстані.

Це лише мала частина проєктів, реалізованих 2021 року державним фондом РФ "Русский мир" через створені в Казахстані "Русские центры". Варто зазначити, що "Русские центры" працюють на тимчасово окупованій території України в Луганську, Горлівці та Донецьку, 2021 року вони брали активну участь в організації виборів до Держдуми РФ на території ОРДЛО.

Але разом з активною діяльністю РФ щодо просування "русского мира" у Казахстані казахи і далі проводили політику, спрямовану на просування казахстанських національних цінностей і викорінення російських. Зокрема, 2021 року влада Казахстану заявила про намір перевести всі школи республіки на казахську мову: за словами міністра освіти Казахстану Асхата Аймагамбетова, із 2023 року всі школярі Казахстану навчатимуться казахською мовою. Влада Казахстану з ініціативи Нурсултана Назарбаєва проводила політику дерусифікації Казахстану (казахізацію), яка полягала у:

• навчанні казахською мовою у всіх навчальних закладах республіки;
• популяризації та просуванні культурних цінностей казахів;
• організації "мовних патрулів" у Казахстані;
• веденні та заповненні всіх державних документів Казахстану казахською мовою;
• розміщенні зовнішньої реклами у республіці лише казахською мовою тощо.

Віцепрем'єр-міністр Казахстану Аскан Умаров заявляв: "Із російськими проблемами мови та культури – у Росію, будь ласка. Не забувайте, що ви тут – нав'язана діаспора".

Також 2021 року у Казахстані вирували скандали, пов'язані з російською мовою. У жовтні 2021 року жінка попросила водія таксі не говорити російською мовою, після чого він на неї накричав. Запис розмови потрапив у мережу, і спалахнув скандал. У 2020 році в Алмати побили пасажирку маршрутного таксі за те, що вона запитала у водія таксі інформацію про зупинку російською мовою. Таких прикладів безліч, вони підтверджують, що у Казахстані є дуже гострі казахстансько-російські відносини, зумовлені попередніми спробами РФ розпалити осередки регіонального сепаратизму у Казахстані з майбутньою сецесією частини територій.

Також варто зазначити, що Казахстан не вітав військову агресію РФ проти України, це підтверджує випадок із Євгеном Щербаком, громадянином Казахстану, який організовував на території Казахстану вербувальні центри для участі у бойових діях проти України. Сам же Євген Щербак був учасником батальйону "Спарта" і соратником сумнозвісного Арсена Павлова (Мотороли): Щербак брав участь у бойових діях на території України – у Широкиному та Дебальцевому. У 2019 році на запит влади Казахстану його екстрадували із РФ до себе на батьківщину з подальшим засудженням до 4,5 року.

Казахстан, починаючи з 1991 року, боровся за свою незалежність, давав відсіч агентам РФ у розпалюванні сепаратизму на території республіки, намагався просувати свої національні цінності та зменшував вплив російської мови і культури у себе на батьківщині. Я вважаю, що ці факти і вплинули на те, що 2022 року ОДКБ ввела військовий контингент на територію Казахстану. Просто влада РФ побачила, що ще кілька років – і Казахстан буде для них втраченим, як і Україна зараз.

Джерело: "ГОРДОН"