Шредер вчинив, як пристаріла повія

Герхард Шредер знову відкрив рота. Колишній канцлер Німеччини Герхард Шредер, а нині іноземний член Російської академії наук і почесний доктор наук Санкт-Петербурзького університету, днями закликав "не демонізувати Росію" й відновити енергетичну співпрацю з нею. Мовляв, повернення до закупівлі російських енергоресурсів необхідне для збереження конкурентоспроможності Європи й забезпечення миру.

Отже, стара, добре знайома історія – історія грошей і цинізму.

Шредер обіймав посаду канцлера з 1998-го до 2005 року. Після відставки він миттєво опинився в теплих обіймах російських корпорацій: очолив раду директорів компанії – оператора "Північного потоку", пов'язаної з "Газпромом", а також раду директорів "Роснефти". І це не було випадковим збігом обставин чи визнанням якогось високого професіоналізму Шредера в енергетичній сфері. Незабаром усім стало очевидно, що ці посади були відвертою оплатою Кремля за його минулі й майбутні послуги російським інтересам.

Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну Шредер зазнав жорсткої критики й був позбавлений частини державних привілеїв у Німеччині.

Але, схоже, совість у нього давно атрофувалася….

Простіше кажучи, Герхард Шредер, якого за його особливу любов до Росії, захист Путіна й щедрі, головне, високооплачувані посади в російських компаніях недарма називають "російським найманцем" (russischer Söldner), знову взявся працювати своїм брудним ротом на користь агресора. Дуже схоже на безрозсудний вчинок колись відомої, але нині пристарілої повії, яка знову намагається вийти на панель заробити грошей.

Шредер говорить про мир, але мовчить про війну. Про газ, але не про кров. Про конкурентоспроможність Європи, але не про зруйновані українські міста, убитих дітей і мільйони біженців. Мир по Шредеру – це мир на умовах Кремля. Його "співпраця" – це співучасть у російських злочинах проти України.

Вірю, що німці належним чином відреагують на черговий цинічний вчинок "російського найманця".

Джерело: Рефат Чубаров / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора