Табірні методи у РФ розширили за межі в'язниць на всю країну, від Пітера до Камчатки

Жителі РФ скаржаться на масове вимкнення мобільного інтернету (а подекуди й узагалі будь-якого мобільного зв'язку). От зараз навіть на Камчатці влада оголосила про "обмеження в роботі мобільного інтернету й геопозиції" для "посилення заходів безпеки після нещодавніх диверсійних атак у регіонах".

Такою є історія "СВО" – від "Києва за три дні" й "концерту Газманова на Хрещатику" до страху через імовірні диверсії на Камчатці.

А мені згадалося, як я вперше зіткнувся з глушінням мобільного зв'язку. Бутирська в'язниця, 2008 рік, сиджу за однією з перших своїх політичних справ. Ну а "Бутирка" була "чорною в'язницею" зі злодійськими правилами життя, і мобільні телефони там були майже такою ж частиною побуту, як цигарки.

Особисто мене, щоправда, опери ФСВП майже відразу закрили на спецблок, де сиділи "злодії в законі", так званий злодійський проділ. Оскільки я, типу, був лідером нашої маленької екстремістської групи. Там зі зв'язком було гірше, але й туди теж іноді заносили мобільники. Загалом мене два з лишком роки протримали на "спецах" – у камерах розміром із хрущовську кухню.

Так от, 2008 року на "Бутирку" прислали нового "господаря", звідкись чи то з Мордовії, чи ще з якогось "червоного" козячого краю. І він, керуючись своїми "червоними" уявленнями про життя, спробував "навести лад".

Уздовж усього зовнішнього периметра в'язниці на стіни поставили глушилки. Зв'язок став відчутно гіршим, особливо на нижніх поверхах. І положенець (наглядач за в'язницею) пускає від злодіїв прогін, що, мовляв, братики, справи хрінові, тому весь порядний арештантський люд має зробити таке:

• оголосити голодування;
• почати масового писати скарги до московської управи ФСВП, заявляючи, що в нас тут через роботу глушилок почалися сильні головні болі.

Голодування було смішне – люди просто не брали баланду, але фактично харчувалися із передач, тому можна про голодування писати в лапках.

А заяви про головні болі так, пішли масово. Пам'ятаю, я писав їх, зокрема, за своїх співкамерників, джентльменів із Закавказзя, бо самі розумієте, як у них було з російською мовою.

Незабаром глушилки начебто вимкнули. Але, кажуть, це сталося не через голодування й скарги на головний біль, а через те, що "Бутирка" розташована в центрі Москви, серед густого житлового фонду, і зв'язок почав падати і в жителів Новослобідської й інших козирних вулиць. Тоді все-таки не можна було орудувати в центрі міста табірно-мордовськими методами.

Зараз табірні методи розширилися за межі периметрів установ ФСВП на всю Росію, від Пітера до Камчатки. І глушилки не потрібні, все роблять на пульті мобільного оператора – скаргу на головний біль не напишеш. Та й загалом час скарг і голодувань як методу боротьби в Росії давно минув.

Джерело: Roman Popkov / Telegram

Опубліковано з особистого дозволу автора