Мені не подобалися "шедеври" Луческу, адресовані "Динамо", коли він тренував "Шахтар". Але саме він прищепив молодим динамівцям менталітет переможців

Є требл!

Насилу звикаю до слівець, які проникають у нашу мову здалеку. Ось ще один новоспечений вислів для більшості наших уболівальників – требл. Хоч за своєю суттю він позитивний і тішить серця футбольних людей. Требл – футбольний термін, який означає перемогу команди у трьох змаганнях.

Ось київські динамівці і домоглися цього – навесні 2021 року завоювали золоті медалі чемпіонату України і Кубок країни, а ще на старті сезону – Суперкубок. Начебто для київського "Динамо" славних 60-х – 80-х років ХХ століття або часів початку змагань незалежної України 90-х років – це був не такий уже й подвиг.

Але сьогодні – зовсім інша історія, після кількох сезонів "постійно других" такий результат цілком вражає. Адже згадаймо один з афоризмів колись легендарного тренера "Ліверпуля" Білла Шенклі: "Якщо ти перший – ти чемпіон. Якщо ти другий – ти ніхто". Можливо, для інших команд ці дошкульні слова британця, для якого у футболі немає таємниць, – не зовсім справедливі. Для інших команд – можливо. Тільки не для "Динамо Київ".

Біло-сині за майже вікову історію клубу своїми знаковими трофеями всередині країни, навіть двох країн – СРСР і України – і на міжнародному рівні так привчили багатомільйонну аудиторію шанувальників. І тому київське "Динамо" в душах цих людей ніколи не представляло МВС, КДБ, до яких його "приписували" у відомі роки. Ні. Воно уособлювало собою Україну.

Що сказати про завершений сезон біло-синіх, про їхні звитяги, про саму команду? Подобається комусь чи не подобається, але нинішнє "Динамо" передусім тренерська команда. Я добре пам'ятаю всі "шедеври" Мірчі Луческу, висловлені, викричані ним під час тренерства в "Шахтарі" на адресу його нинішньої дружини. Чи могло мені таке подобатися? Ні, зрозуміло.

Але саме він "реанімував" Миколу Шапаренка, Жерсона Родрігеса, підняв ігровий рівень Олександра Караваєва, Карлоса де Піни, просто відкрив і довів до упевненої гри в основі Іллю Забарного, підвів до основи Руслана Нещерета, Олександра Сироту. Так, Луческу знову виявив себе вмілим тактиком, стратегом. Однак насамперед – ефективним психологом. Він прищепив молодим хлопцям менталітет переможців.

Невже тренер одразу змінив свою ідеологію, як у "Шахтарі": спереду бразильці, ззаду українці. Ні, звичайно. Просто він добре усвідомлював, що зараз не було таких фінансових можливостей і працювати доводилося за відомою притчею: немає в мене для тебе інших письменників, працюй із цими.

Для внутрішніх змагань цілком вийшло. Для міжнародних – частково: уперше за кілька останніх років біло-сині пробилися в основний груповий турнір ЛЧ, минаючи кваліфікаційні раунди. Але, повторю, у міжнародних змаганнях такий успіх – частковий. До цього привчено фанатів, до цього звик і сам тренер. Він же підводитиме до такого рівня своїх підопічних.

Перший сезон завершено. Завершено успішно. Тепер, відпочивши короткий час, треба готуватися до нового сезону. Чи вистачить для прогресу і в якості гри, і в результатах наявного складу? "Це навряд чи", – цитата з фільму "Біле сонце пустелі". Як розв'язуватимуть кадрові проблеми – покаже лише час. Найближчий час. Ми щиро співпереживатимемо рідній, я б сказав, народній команді. І як закликали командири своїх бійців під час війни: "В атаку! Уперед, за орденами!"

Джерело: "ГОРДОН"