Російська театральна п...здобратія так вражена арештом Серебренникова, що раптово прозріла: Путін недостойний поваги

Історик Павло Шехтман зазначає, що творча інтелігенція в Росії мала бути зацікавлена в розширенні свободи, але "артисти кріпосних театрів" не помічали узурпації влади Володимира Путіна, оскільки "звикли прикладатися до панської ручки й отримувати на горілку".

Усяка театральна та інша п...здобратія, через непорозуміння відома в Росії як "творча еліта", так вражена арештом Серебренникова, що раптово прозріла: їй відкрилося, що Путін недостойний поваги.

Мало не на двадцятому році путінської влади.

Коли прийшли за нацболами – я... ні, я не мовчав, я виступав довіреною особою Путіна на виборах.

Коли прийшли... коли вбили... коли спалили... коли розбомбили... А я в цей час приймав премії та ордени.

А тут – просто-таки навернення Савла. На шляху в Дамаск, ага.

А якби ви, суки, усією компанією заявили, що Путін недостойний поваги ще у 2000 році?

Я розумію принаймні роботяг. Їм 90-ті здавалися якимось трагічним непорозумінням, і вони чекали від Путіна відродження профспілкових путівок і безкоштовних дитячих таборів.

Але творча інтелігенція – вона життєво зацікавлена саме в розширенні простору свободи. Це її корпоративний інтерес, такий самий, як у робітників – розширення виробництва. Вони повинні бути тими найбілішими мишами, які перші сигналять про зменшення кисню в повітрі.

Але це не про холуйську совкову інтелігенцію. Артисти кріпосних театрів звикли прикладатися до панської ручки й отримувати на горілку.

Доти, доки знавіснілий пан не почав їх пороти.

Джерело: Павел Шехтман / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора