Громадянська війна в Росії вже триває. Її ведуть громадяни "радянської" національності проти всіх інших. "Радянських" у Росії багато

Громадянська війна в Росії вже триває. Зрозуміло, не тільки в Росії. Її ведуть громадяни "радянської" національності, ведуть проти всіх інших. "Радянських" у Росії багато.

Брежнєв не збрехав: "Це суспільство зрілих соціалістичних суспільних відносин, у якому на основі зближення всіх класів і соціальних верств, юридичної і фактичної рівності всіх націй і народностей, їхнього братерського співробітництва склалася нова історична спільність людей – радянський народ..."

Відносини дійсно були зрілими: "ти мені – я тобі", "не підмажеш – не поїдеш", "не жили заможно – і нехрін починати", і так до нескінченності.

Із 7 жовтня 1977 року термін "спільність радянських людей" було закріплено юридично. З одного боку, він розмивав національно-культурні шари, з іншого – був міною уповільненої дії, яка вибухнула наприкінці 80-х – на початку 90-х років.

Ця проблема давала про себе знати і всі наступні роки, але після заяви Путіна про "найбільшу геополітичну катастрофу ХХ століття" стало зрозуміло, що все тільки починається. "Радянські" беруть реванш. І вони прорвалися за всіма напрямками: в Америці і Європі, країнах Балтії та Україні. Людей "радянської національності" розкидано по всьому світу. Їх неможливо перекодувати: "код совка" не піддається. Водночас, що дивно, з умовного Брукліна вони за жодних умов не захочуть повернутися в умовний СРСР кінця 70-х років.

Їхня ностальгія – це самодостатній процес. Їм потрібна, власне, саме вона, а не відроджений СРСР. Так ті, хто вийшов на "дембель", із сумом згадують недоумкувату армію. Так ті, хто звільнився з в'язниці, із тугою в очах згадують "рідний барак" і співкамерників...

Путінізм збиває їх у зграйки – як віртуальні, так і цілком реальні. Усі ці "Фронти", "НОДи", "Новоросії" та інші фашистські організації, освячені луб'янським православ'ям, озброєні козацькими шашками, – передові загони "радянської армії". І вона наступає.

Я вже не раз казав: можна скільки завгодно голосно називати війну гібридною. Мовляв, гібридна – не зовсім війна. Але смерть гібридною не буває. Вона завжди справжня, вона, якщо настає, то всерйоз і назавжди.

Ця війна вже триває. І принесе ще чимало горя – як сусідам Росії, так і їй самій.

Джерело: Саша Сотник / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора