Агєєва верзе якусь єресь, замість того щоб попросити вибачення в українського народу за дебіла, якого виростила
Мати російського військовослужбовця Світлана Агєєва так і не зрозуміла масштабів катастрофи, яку приніс "русский мир" на українську землю, упевнений блогер і журналіст Олександр Тверськой.
"Я сподіваюся, що українська сторона проявить гуманність..."
Це слова матері російського військового, якого взяли в полон в Україні.
Переживаєте, мамо? А осиротілим українським матерям на що сподіватися? А вдовам? А українським дітям, які залишилися без своїх батьків що ви скажете, що порадите? Ви дивитеся російське ТБ й "особливо вам подобається Соловйов". Ви щиро вірили в те, що російських солдатів на сході України немає, але це віра не від простодушності, а від менталітету, який змушує вірити в будь-яку брехню та не мати власних думок.
Ви виховали свого сина в дусі російського квасного патріотизму. Ви раділи, коли ваш син пішов служити в злочинну армію своєї країни. Ви підтримували владу злодіїв і вбивць. Ви зараз пишете листи й адресуєте свої благання одному з найстрашніших тиранів і міжнародних злочинців сучасності – Путіну.
А ще ви дивуєтеся, за що українці так ненавидять Росію.
Вас не шкода. Вашого сина, який приїхав убивати, шпигувати та грабувати на чужу землю, – не шкода. Радійте, що його не вбили – із вас досить.
Ви так нічого і не зрозуміли. Замість того, щоб попросити вибачення в українського народу за дебіла, якого ви виростили, ви верзете якусь єресь.
На телебаченні не покажуть прощання з українськими хлопцями на Майдані. На телебаченні ви не побачите, із якою страхітливою регулярністю в усіх містах України проводжають своїх синів, чоловіків і батьків. Ви ніколи не заглянете в ці обірвані долі, ніколи не усвідомите масштабів катастрофи, яку приніс "русский мир" на українську землю, ніколи-ніколи ви нічого не зрозумієте.
Скільки горя, болю та сліз принесли такі Агєєви на українську землю. А ваші сльози, мамо російського окупанта, це сльози матері, яка породила російського окупанта, сльози людини, яка своїм життям, своїми переконаннями, своєю бездіяльністю, боягузтвом, малодушшям, дурістю та рабською сутністю породила ту війну, на якій схопили в полон вашого сина.
Малахов оцінить ваші сльози, Соловйов погладить вас по голівці та розповість вам, що ваш син ніколи не служив у російській армії, та й узагалі, може, це не ваш син, а ви не його мати. Ось цього ви заслуговуєте – із вас, мабуть, досить.
Дивись-но, про гуманність заговорили, стоячи по горло в крові. Дивовижної підлості народ.
Джерело: Александр Тверской / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора