Знесення пам'ятників радянським окупантам і вбивцям – це природний процес і абсолютно справедливе бажання Польщі сьогодні
Російський журналіст і блогер Олександр Тверськой пише, що категорично підтримує ініціативу польського Сейму, який проголосував за посилення боротьби з пропагандою комунізму та тоталітарного ладу. Також він сподівається, що коли-небудь настане час, коли режиму СРСР дадуть однозначну оцінку, як її дали режиму Рейху.
Польський Сейм проголосував за посилення боротьби з пропагандою комунізму та тоталітарного ладу. Усі радянські пам'ятники, зокрема пам'ятники солдатам Червоної армії, підуть під знесення. Відразу несамовиті крики: "Вони знищують пам'ять про війну! Вони не поважають солдатів-визволителів!".
Стоп-стоп-стоп. Визволителів? У вересні 1939 року червоні "визволителі" порушили територіальну цілісність Польщі та вторглися війною на її землі. Унаслідок цього "визвольного" походу було вбито приблизно 3,5 тисячі польських військовослужбовців і цивільних осіб, 20 тисяч людей зникли безвісти, приблизно 500 тисяч було взято в полон. Приблизно 80 тисяч поляків були змушені покинути свої домівки й утекти в інші країни. До 10 тисяч польських офіцерів було розстріляно НКВС. Доблесні "визволителі" відзначилися низкою воєнних злочинів на території Польщі, а саме мародерством, грабежами, насильством над жінками, самосудами та розстрілами на місці.
Чи треба нагадувати, що радянські "визволителі" діяли в союзі з німецькими "визволителями" у той час? Мабуть, треба. Тому що пам'ять стала аж надто короткою. Із цього почалася Друга світова війна, розв'язана Сталіним і Гітлером. Із крові, якою двоє бандитів-убивць залили Польщу. А потім один бандит (який був розумнішим і хитрішим) кинув іншого бандита. Й інший бандит (який був зовсім дегенератом) став закидати мільйонами трупів своїх громадян першого бандита. Ну, як вийшло: одні дивом вижили та стали писати історію. Установивши тоталітарні режими по всій Східній Європі, зануривши її в убозтво радянської дійсності, вони півстоліття тримали десятки країн, зокрема й Польщу, де-факто в окупації.
Періодично, якщо якась із "визволених" країн намагалася скинути із себе ці кайдани та випростати крила, радянські танки швиденько доїжджали до місця, тиснули незгодних і спокійно поверталися назад – у країну-"визволительку". Не потрібно бути видатним істориком чи мати блискучі знання з психології, логіки й аналізу, щоб зрозуміти, що знесення пам'ятників радянським окупантам і вбивцям – це природний процес і абсолютно справедливе бажання Польщі сьогодні.
Я щиро сподіваюся, що коли-небудь настане час, коли режиму СРСР дадуть однозначну оцінку, як її дали режиму Рейху. Відкриють усі архіви, припинять спотворювати історію, вибілювати тиранів, вертухаїв і вбивць, замовчувати злочини та проведуть новий Нюрнберг. А поки процес, пролог до нового Нюрнбергу, потихеньку набирає обертів. Ні радянським пам'ятникам у Польщі. Категорично підтримую ініціативу польського Сейму.
Джерело: Александр Тверской / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора