Більшість українських політиків дискусію після війни хоче звести до баталій "сам дурень". Отже, ми попрощаємося ще з 3–5 млн людей

Чотири роки тому відбувся перший тур президентських виборів, на яких переміг Володимир Зеленський.

Що відбулося тоді? Я вважаю, що це другий (мирний) етап Революції гідності. У 2014 році люди вийшли, вимагаючи не лише справедливості чи повернення до Європи. Люди вийшли за зміну системи влади у країні. У 2019 році люди вимагали тих самих змін. Правда, з однією великою відмінністю. 2019 року змінився суспільний договір. І тоді він звучав так: "Давайте дамо цьому хлопцеві шанс, а якщо йому не вдасться, ми виїдемо із цієї країни".

Головною проблемою держави в той момент була не корупція, як багато хто вважає, чи бідність. Головною проблемою був катастрофічний розрив людини й держави.

Війна змінила суспільний договір і дозволила консолідувати суспільство навколо держави. Уперше за 30 років основна частина суспільства почала асоціювати себе з державою. Це величезна ціна, яку ми платимо за цю війну й найстрашніше – втратити цю єдність.

Після війни до політиків буде три питання:

• Що ти робив із 24 лютого 2022-го?
• Чи маєш ти моральне право займатися відбудовою?
• Чи маєш ти інтелектуальні й моральні здібності, щоб витягти нас із цієї економічної прірви?

Власне, від правильних чи неправильних відповідей на ці питання буде залежати одна єдина річ: чи вдасться нам нарешті закінчити Революцію гідності. Бо після війни суспільний договір "давайте дамо шанс або ми втечемо звідси" нікуди не зникне і стане набагато страшнішим, ніж 2019-го.

Проблеми, які на нас чекають, настільки глобальні, що звести їх до баталій "сам дурень" – означає точно попрощатися з додатковими 3–5 млн людей.

На жаль, більшість нинішніх політиків до цього й хоче звести дискусію.

Джерело: Vadym Denysenko / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора