Можете бити мене ногами, але ми маємо взяти за основу російську модель створення політики історичної пам'яті

Про Міністерство культури. Точніше, що з ним робити.

Станом на зараз – це міністерство-монстр, яке поєднує часто непоєднувані речі (інформполітику, телеканали, релігію, власне культурні сфери, історичну пам'ять і охорону пам'яток). Але, як би це дивно не звучало, я виступив би проти того, щоб щось тут змінювати. І головна причина – нова реформа призведе виключно до втрати часу.

Треба просто дещо змінити функціонал. І що не менш важливо, поставити чіткі КРІ (цього ніхто не робив досі і не зробить зараз, але ж я про ідеальну модель).

Які головні завдання має поставити перед собою міністерство (КРІ міністра)?

Креативні індустрії повинні виробляти ХХХ відсотки ВВП і в них має працювати не менше ніж ХХХ тис. осіб із розбивкою по роках. Має бути реальна політика держави, націлена на монетизацію культурних індустрій і її експортний потенціал.

Проведення аудиту інформпроєктів, які курує міністерство. Найбільше нарікань викликає телеканал "Freeдом". І, звичайно, із популістичної точки зору його потрібно закрити. Але "Freeдом" – це багато професійних людей, команд і можливостей. Їм просто не пощастило з тим, що вони не змогли виділити свою цільову аудиторію. Завданням каналу була інформвійна з РФ, як на території України, так і на території РФ. Тому я за аудит та перепозиціонування каналу (якщо хочете мою думку, це має бути мультимедійна платформа із чіткими задачами по показниках у Telegram, TikTok, YouTube тощо). Цей підхід має розповсюджуватися на всі інформпроєкти, які входять у сферу відповідальності міністерства.

Інститут пам'яті має розпочати роботу по трьох базових проєктах: нова історія України, українська історія Другої світової війни, історія України з 1991 року до 24 лютого 2022 року з умовною назвою "Чому нам не вдається". Скажу відразу: це викличе страшний спротив. Дивитися у дзеркало ніхто не хоче (усі виступатимуть за глорифікацію, а не пошук складніших конструктів). Паралельно (можете мене бити ногами) ми маємо взяти за основу російську модель створення політики історичної пам'яті й почати її розбудовувати. Знову ж, усе має мати чіткі часові рамки та аудит процесів на кожному етапі.

Чи не найбільші "культурні" гроші крутяться не у фільмах, про які всі знають, а в охороні пам'яток культури (на охорону грошей немає, є корупційні гроші на дозволи). Це одне з найскладніших питань. Точно мають бути кадрові зміни, але, напевно, мають бути створені нові правила гри. І ці прозорі правила – один із ключових КРІ нового міністра.

Одна з головних проблем України полягає в тому, що за час незалежності не було побудовано жодної архітектурної споруди (комплексу), який би став предметом гордості для нації. Зараз, у час війни, міністерство має розпочати роботу з містами та архітектурними майстернями по створенню міст майбутнього. Так, це робота "на шухляди", але саме зараз у нас є шанс вирватися із примітивістичної архітектури, яка зводиться до розмальованих у радісні кольори панельок і церков із російськими цибулинами. Час війни – це час на пошук майбутніх рішень.

Закон про заборону російських церков – пріоритет нового міністра. Так, тут від міністра залежить мінімум, але він має стати рупором цієї ідеї.

У нас уже почалася, але неймовірно туго йде цифровізація книг, музеїв, фільмів і взагалі всього. Створення державних безкоштовних онлайн-бібліотек усього цифрового контенту – це основа основ. Тут мають бути чіткі завдання з не менш чіткими кількісними показниками.

Я розумію, що музейники, театрали і багато інших скажуть, що ці КРІ недолугі, бо там немає нічого про них. Про них, звичайно, треба ставити окремі амбітні задачі. Але якби наступний міністр вийшов хоча б із частиною вище озвучених завдань як своєю програмою, це був би великий крок уперед.

Джерело: Vadym Denysenko / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора