Оточення Зеленського ліпить із нього чужі образи – сміливого, вольового, компетентного. Але натягування чужої шкіри буде бити і далі по його рейтингу

30 діалогів із Володимиром Зеленським, або Як скучно розмовляти із власним народом.

Президент оголосив, що тепер кожного тижня будуть іти суспільні діалоги. І таких діалогів буде аж 30. На диво, кінець 30-го тижня співпадає із Днем Незалежності (30 років незалежності, 30 діалогів, на днях Зеленський сказав, що в душі йому 30) – ось така нехитра арифметика піар-команди Зеленського.

А 24 серпня, як апофеоз усього цього інтелектуального проєкту, нам запропонують зміни до Конституції, які має прийняти не парламент (точніше, парламент їх провалить), а народ, на референдумі. А після цього пройдуть дочасні вибори і Ради, і президента (будуть внесені зміни до законів і всі вибори та референдум відбудуться в один день).

Технологія проста і незамислувата. Але має один нюанс: її підтримають усі олігархи своїми каналами, її помітять прості люди, але вірогідність, що ці самі прості люди повірять, – поки дуже сумнівна.

Справа в тому, що Зеленський повторює подвиг Тимошенко дворічної давнини, яка вирішила: якщо народ хоче отримати план розвитку країни, я їм цей план дам (справді, соціологія так і показувала: люди хотіли чіткий план розвитку країни). І у Тимошенко написали розумний документ про квантові скачки. Результат відомий усім.

Зараз уся соціологія показує, що головна проблема Зеленського – некомпетентність команди і відсутність плану дій. Як вважають піарники Зеленського, для того, щоб подолати ці фундаментальні прогалини і не наступити на граблі Тимошенко, треба зімітувати народне обговорення, показати, як президент модерує складні дискусії, і як результат, рейтинг знову почне рости.

І тут ми підходимо до кількох важливих речей, які в Офісі президента не розуміють (не розуміють, між іншим, у тому числі й через те, що не проводять дослідження народної думки). Отже, що потрібно зрозуміти піарникам Зеленського:

1. У масовій свідомості Зеленський ніколи не буде компетентним політиком. Та сама Тимошенко у 2010 році програла, бо з Жанни д'Арк перетворилася на Тигрюлю, а Ляшко у 2019-му перестав бути клоуном і став грати в серйозного політика і теж програв. Увесь президентський термін оточення Зеленського ліпить із нього чужі образи (сміливого, вольового, зараз компетентного). І продовження натягування чужої шкіри буде бити і далі по рейтингу Зеленського.

2. Нічого страшного в некомпетентності немає, якщо лідер уміє підбирати команду, якій повірять. Проблема Зеленського полягає в тому, що в нього немає ані такої команди, ані громовідводів (між іншим, у часи незалежності тільки Кучма побудував собі систему громовідводів). Скільки б оточення Зеленського не говорило про те, що звільнимо уряд і відразу випустимо пар – це міф. Якщо прем‘єра знає менше 60% населення, уряд (прем'єр) не може бути громовідводом. А пошуком компетентної команди ніхто не займається.

3. Ядерний виборець Зеленського не любить його, як це здається ближчому оточенню президента. Він його жаліє. У психоаналізі є поняття проєкції, і саме із цієї точки зору треба розглядати дії найвідданішого виборця президента. Якщо цього не зрозуміти – це проблема не лише самого Зеленського і його команди. Це проблема країни, бо ми є заручниками цих людей, на яких перш за все працює владна команда.

4. У Зеленського досі не зрозуміли, що народ від нього хотів не стільки посадки попередників, скільки нових приводів для гордості. "Велике будівництво" не може бути таким проявом, бо такі самі дороги будували і до цього. Якби нам сказали, що ми розробили нові технології, які не дадуть злізати асфальту 10 років, чи сказали б, що будуємо унікальний міст, якого не будували ніде в світі, – це б полетіло. Натомість президенту втюхують соціологію, де 90% підтримує "Велике будівництво". Але було б дивно, якби було б інакше. Якщо вас питають: "Чи добре те, що будують дороги?" – ви, звичайно ж, скажете, що це добре.

5. Діалоги в кількості 30 штук не можуть не набриднути. І не можуть не викликати відчуття фальшу. І для їхньої розкрутки потрібні величезні, по суті, передвиборчі бюджети. Але головне – вони повинні дати відповідь всього на два питання: чим ми будемо гордитися і чи оточив себе президент компетентними людьми?

Поки все виглядає так, що все це черговий піар заради піару.

Джерело: Vadym Denysenko / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора