Путін не піднімає ставки – він нервує. З моменту, коли США виділили нам $61 млрд, усе пішло не за його сценарієм

Путін не піднімає ставки. Він нервує. Заява Путіна про його формулу миру – це повтор. Все, що він сказав, затверджено було ще тоді, коли РФ вносила зміни до конституції. Тому ті, хто каже, що Путін нарешті назвав "цілі СВО" і навколо цього будує версії, – глибоко помиляються. Цілі СВО були і залишаються іншими – стати третім полюсом світу. Чого, судячи з усього, Путін не зможе досягти.

Багато хто каже, що причина заяви – саміт миру. Частково, напевне так, в тому сенсі, що ця заява дуже емоційна, а не раціональна. Це заява ображеної людини, яка програла дуже важливу битву свого життя. Путін щиро вважав, що зможе блефом додавити колективний Захід і змусити всіх до переговорів. Ще два місяці тому, здавалося, що йому все вдалося. Але з моменту, коли після довгих коливань американці вирішили виділити нам $61 млрд, усе пішло не за його сценарієм. Він не може цьому протиставити нічого, крім слів. Він не піднімає ставки, як багато хто говорить, – він нервує.

Є ще один важливий аспект: заява Путіна – це спеціальне обрізання всіх можливих шляхів для відступу. Путін досі мріє, що він стане тим лідером, який сяде за стіл переговорів на Ялті-2. І нинішня заява, як і зміни до конституції – це обрізання шляхів для відступу собі й оточенню. Але історія показує, що оточення дуже часто плювати хоче на всі ці обрізані шляхи для відступу.

Путін переходить в стадію війни заради війни або прагне "влізти в бійку, а потім розібратися". Вийти з війни він не може, перемогти також, тому він вирішив тягнути час. На жаль, ціною життів людей.

Усе це різко посилює роль Китаю як переговорника. Головний важіль впливу на росіян – Пекін. І хочемо ми того чи ні, але тепер точно можна сказати, що рівняння формули миру без Китаю майже нереальне.

Джерело: Vadym Denysenko / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора