За 30 років ми мали 30 міністрів економіки. І кожен займався дурницями, намагаючись знайти точки зростання, які б створили диво. Але чудес не буває

Про точки росту і 30 міністрів економіки

За 30 років ми мали 30 міністрів економіки. І кожен із цих міністрів займався одним і тим же: він шукав точки зростання, які мали створити диво. 30 років, 30 міністрів займалися (і займаються) дурницями. Бо чудес не буває. Точніше, вони бувають раз у рік на Різдво.

Учора я та Андрій Ілларіонов були у Вінниці та мали дискусії у Донецькому університеті (він переїхав у 2014 році у Вінницю) та на зустрічі з місцевими бізнесменами та експертами.

Андрій Ілларіонов згадав чудову історію про Чилі та про "чиказьких хлопчиків". Так ось, ці "хлопчики" принесли Піночету величезний талмуд, де були описані реформи, які треба зробити. І Піночет запитав про ті самі точки зростання. І вони відповіли: "Ми не знаємо. Ми не знаємо, тому що цього не знає ніхто. А якщо вам хтось скаже, що знає про них, він бреше".

Тоді, майже пів століття тому, ніхто не міг навіть передбачити, що Чилі стане четвертим у світі експортером вина. Так само, як і ніхто не знав, що мідь перестане бути чи не єдиним драйвером економіки.

Тоді "чиказькі хлопчики" запропонували не точки росту, а зміни правил гри і відкрили можливості для тисяч людей займатися бізнесом, який створив чилійське економічне чудо.

Якби вони запропонували точки росту – країна б точно програла.

До чого я все це веду: досить займатись економічними дурницями. І всім рекомендую просто подумати над цим простим історичним прикладом.

І окремо хочу подякувати вінничанам за хороші дискусії!

Джерело: Vadym Denysenko / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора