Правоохоронна система України. Між PR-декораціями й реальними реформами

Комсомольські PR-декорації чи західні реформи: куди рухається правоохоронна система України?

В історії з "плівками Міндіча" найбільше вражає навіть не рівень задіяних у корупційних "схемах" осіб і не масштаби тіньових операцій, а те, що всі ці оборудки тривалий час упритул не помічали структури, які повинні їм протидіяти.

Причин тут, як здається, декілька. Перша й основна – система, у якій очільники відомств, що мали б боротися з корупцією, усе одно дотримувалися негласної субординації по відношенню до політичного керівництва держави. А тому "рекомендації" і "прохання" не втручатися, озвучені на Банковій, сприймалися як наказ до дії, а точніше – бездіяльності.

Відповідно, незалежність антикорупційних органів – не забаганка, а нагальна необхідність.

Як наслідок, офіційні особи, відповідальні за боротьбу з корупцією, або були усунуті від впливу на процеси, або самоусунулися від нього, зробивши в дилемі між принциповістю й посадою вибір на користь останньої.

Але оскільки керівне місце зобов'язує принаймні демонструвати активність, то нерідко посадовці замість реальної боротьби зі "схемами", їхніми кураторами й бенефіціарами основний акцент робили й роблять на PR-супроводі власної персони.

Усі ці пункти, на жаль, стосуються й нинішнього генпрокурора України Руслана Кравченка. На жаль – тому що сподівання на нового очільника ОГПУ були значними. Молодий, але водночас досвідчений працівник прокуратури, учасник бойових дій і керівник Київської ОВА з низкою успішних управлінських кейсів – від нього чекали багато.

Однак спроби знайти відмінність між поведінкою Кравченка і його інертними попередниками будуть марними. Так само, як і Костін, він їздить по закордонних відрядженнях.

Відвідує представницькі заходи за участю іноземних делегацій, читає лекції студентам.

Проте коли мова йде про реальну статистику, особливих результатів немає. А ті, що видаються в ОГПУ за досягнення, викликають сумнів в експертів.

Узагалі, новини про Руслана Кравченка доволі часто зустрічаються в інтернеті й соціальних мережах. PR-служба працює добре. Інколи навіть занадто, що дає підстави деяким знайомим із ним людям задавати риторичне запитання: "Можливо, він хоче зробити реформи? Але чому це виглядає як кампанія на TikTok?"

Проте абсолютна більшість публікацій, які належать до сфери компетенції генпрокурора, – про побутові кримінальні справи, візити й зустрічі.

Історію з Міндічем генпрокурор не прокоментував жодним чином. Начебто не було ані її, ані всіх злочинних схем розкрадання бюджетних коштів і відкатів. І нібито немає нічого страшного в бездіяльності прокуратури, яка роками не помічала беззаконня.

Натомість раніше Руслан Кравченко був доволі охочим до озвучення аргументів на користь того, що антикорупційні органи мають позбутися незалежності й потрапити під контроль Генпрокуратури.

Причини такої лояльності й вибіркової активності відшукати нескладно. Нинішній генпрокурор отримав посаду винятково за рахунок перемоги в кулуарній боротьбі за крісло.

Жодних конкурсів і жодних обговорень у слухняній Верховній Раді із цього приводу не було. А тому і зобов'язаним, і відданим він буде винятково керівництву ОП. І робитиме все, що йому скажуть. Або не робити, якщо надійде така команда.

Ситуація для справи боротьби з корупцією тупикова? На щастя, ні. Жорсткі умови конкурсів, на результати яких через наявність у комісіях міжнародних експертів влада вплинути не може, дають можливість для кар'єрного зростання непересічних і амбіційних осіб. Які у сфері боротьби з корупцією діятимуть без оглядки на "побажання" власників високих кабінетів та їхніх представників у "бекофісах".

Прикладом реалізації успішних антикорупційних підходів є новий директор Бюро економічної безпеки Олександр Цивінський. Він не лише переміг у конкурсі на цю посаду, але й не злякався, коли на урядовому рівні намагалися скасувати результати й тиснули на комісію для призначення нового відбору.

Новий директор розпочав роботу в БЕБ не з яскравих презентацій грандіозних планів і намірів, а з оголошення про переатестацію всіх співробітників, не очікуючи якої, звільнилися всі заступники й 11 із 16 керівників департаментів. Тобто ті, хто визначали політику відомства й довели його до стану, коли про очищення й повне перезавантаження бюро стали говорити на міжнародному рівні.

Після очищення почалася й конкретна робота. Передусім – у напрямі детінізації ринку. Лише за останні тижні за напрямом протидії зловживанням у сфері підакцизних товарів вдалося досягти серйозних результатів. Зокрема, у поле зору детективів БЕБ потрапила паливна компанія з Одеської області, яка занижувала доходи на 23 млн грн й недоплатила 4,7 млн грн податків. Є в активі правоохоронців із БЕБ і викриття перших нелегальних АЗС, де було вилучено 33 тонни бензину й дизелю, а також припинення незаконної діяльності з виробництва і продажу цигарок, вейпів, алкоголю, фальсифікованих напоїв. Реалізовано низку заходів для протидії практиці заниження доходів і реалізації продукції без належного обліку. Справи передані до суду.

З огляду на це, в інформаційному просторі розпочалася шалена атака на нове керівництво БЕБ. Замовників знайти не так просто, але зацікавлених у медійних атаках вистачає. Це ті, хто цілком комфортно почуває себе в тіньовому секторі економіки, який, згідно з оцінкою самого Цивінського, складає близько 1 трлн грн.

Утім, попри чергову хвилю тиску, згортати реформування і змінювати пріоритети керівництво Бюро економічної безпеки намірів не має. Особисто Цивінський неодноразово стверджував, що БЕБ не є каральним органом. І кращим способом взаємодії з бізнесом є не тиск на нього, а співпраця. У той же час акценти з реагувань на поодинокі епізоди слід зміщувати на впровадження системного моніторингу ситуації.

Тож якщо силами Бюро економічної безпеки вдасться реалізувати бодай частину зазначених завдань, то можна буде стверджувати, що на правоохоронному небосхилі засяяла нова зірка. І що БЕБ уже найближчим часом може стати тим відомством, на практику реформування якого [будуть] орієнтуватися їхні колеги по антикорупційній діяльності.

У принципі, амбіції Олександра Цивінського і його небажання слухняно "вмонтовуватися" в систему можуть стати в нагоді, з огляду на подальшу професійну і, не виключено, політичну кар'єру.

А ось кар'єра Руслана Кравченка закінчиться разом із повноваженнями нинішньої адміністрації.

Крапку в ній нинішній генпрокурор поставив тоді, коли відкрито виступив за обмеження повноважень антикорупційних органів. Тільки, можливо, досі цього факту не зрозумів.

Джерело: Victor Taran / Facebook