Про матюки і російський вплив. А що каже поляк, коли бачить бобра?

Ще раз про матюки.

"Це російський вплив".

Ні, це не російський вплив. Матюки є в листуванні Шевченка.

"А от на святій Галичині..."

І в етнографічних розвідках Франка.

"А от..."

І в коломийках. І в сороміцьких піснях. І в сороміцьких казках, Федір Вовк не дасть збрехати.

"А от моя баба не матюкалася".

І сексом не займалася. При вас.

"А от походження слів..."

Питомо слов'янське, вже сто років як досліджено і доведено.

"Окей, але в росіян воно все довкола геніталій, а в нас – довкола ласкавих побажань інвалідності чиїйсь матері. Або какашок".

Генітального пласта в нас теж повно.

"Окей, у нас усе це теж є, але саме росіяни принесли звичку вставляти через слово замість вигуків. Таке взагалі існує тільки в них".

А що каже поляк, коли бачить бобра?

Західні слов'яни можуть матюкатися зі швидкістю 120 "курв" на хвилину і викручувати з кількох матерних коренів не менше варіацій, ніж росіяни. Південні ще й пічку згадують, і ні, це не та, що в селі в хаті стоїть (ну ок, дивлячись яке село). В англійській буває fuck для зв'язки слів, в іспанській – puta, в інших європейських щось інше.

І тільки ми серед цієї лексичної клоаки стоїмо, як орхідея на Бортницькій станції аерації.

Ну або ні.

Серйозно, якщо вам естетично не подобається матюччя – це ок.

Але нащо під це невіглаські вигадки підшивати?

Джерело: Victor Tregubov / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора