Де-факто – ми в НАТО, де-юре – рішення відкладається

Підсумки саміту НАТО в Гаазі: стриманий оптимізм для України й "позитивна невизначеність" Трампа. Відбувся "скорочений" саміт НАТО в Гаазі. "Скороченим" за програмою й підсумковим документом він став завдяки підлаштуванню під Трампа після проблем, які проявилися на саміті "Великої сімки" в Канаді й узагалі у зв'язку з посиленням протиріч усередині НАТО між США і європейськими країнами.

Підбиваючи підсумки цього саміту, особливу увагу зверну на емоційну складову оцінок зустрічі в Гаазі. Навколо самітів НАТО під час нинішньої повномасштабної війни з Росією емоцій у нас дуже багато. Особливо це проявилося два роки тому у Вільнюсі. Але тоді й минулого року в нас були скоріше завищені й не зовсім реалістичні очікування щодо можливого запрошення до членства в НАТО. А от зараз була прямо протилежна ситуація. Щодо саміту НАТО в Гаазі були великі побоювання, причому з різних приводів:

• що саміт може провалитися й не вдасться ухвалити жодного рішення, а це буде ознакою кризи НАТО;
• що Трамп може проігнорувати цей саміт або раптово залишити його (як він це зробив на саміті G7);
• що Трамп знову не зустрінеться з президентом Зеленським і це буде виглядати як свідоме ігнорування й ознака охолодження американо-українських стосунків;
• що Трамп і Зеленський можуть знову розсваритися і це негативно вплине на хід і результати саміту НАТО;
• що України взагалі не згадають у рішеннях саміту і ми знову опинимося в сірій зоні функціонального інтересу НАТО;
• тощо.

І ось головні події саміту, а також зустріч Трампа і Зеленського відбулися. Думаю, що багато хто в Україні й наша делегація в Гаазі видихнули з певним полегшенням. Різноманітні побоювання не підтвердилися, скандалів і конфліктів не відбулося. Більше того, підсумковий документ саміту нас цілком задовольняє. Зустріч Трампа й Зеленського нарешті відбулася і пройшла достатньо доброзичливо. Такий висновок, зокрема, можна зробити по заявах самого Трампа. А емоція Трампа в багатьох ситуаціях – це головний індикатор стану справ. До речі, добрий настрій Трампа й королівський антураж навколо Трампа (в тому числі у прямому сенсі – вечеря, ночівля і сніданок у королівському палаці), усе це також суттєво сприяло позитивним підсумкам саміту в Гаазі.

Тому в емоційних оцінках саміту в Гаазі домінує певний оптимізм. Але він має бути стриманим. І точно не варто впадати в ейфорію. Великими зусиллями генсека НАТО Марка Рютте вдалося уникнути потенційних проблем як у стосунках НАТО з Трампом, так і в узгодженні рішень саміту. Але ризики й кризові тенденції в НАТО залишаються актуальними. Боротьба за виживання НАТО й відновлення його політичної й воєнної спроможності тільки починається. Те саме стосується і взаємодії між НАТО й Україною. Дуже добре – і це великий успіх наших друзів в НАТО й української дипломатії – що в підсумковому документі саміту НАТО зафіксовано, що "союзники підтверджують незмінність своїх суверенних зобов'язань надавати підтримку Україні, безпека якої є внеском до нашої безпеки, і з цією метою включатимуть свої прямі пожертви на оборону України і внески в її оборонну промисловість до підрахунку власних витрат на оборону".

По суті, це означає, що де-факто ми в НАТО, а от вирішення питання де-юре відкладається як мінімум на час президентства Трампа і значною мірою буде залежати від умов завершення російсько-української війни.

Ще більш стриманим має бути сприйняття зустрічі Трампа й Зеленського та її наслідків. Ця зустріч була вкрай необхідною для того, щоб донести до Трампа українську позицію щодо ситуації на фронті й у переговорному процесі, нашу потребу в американській зброї, особливо в системах ППО. Схоже, що значною мірою це вдалося. І це вже є вагомим результатом, враховуючи складнощі комунікації з Трампом. Але не варто думати, що після цієї зустрічі одразу зміниться ставлення президенти США до Путіна, до України, що він відновить постачання Україні зброї й посилить тиск на Росію.

Відповіді Трампа на його пресконференції після завершення саміту НАТО в Гаазі засвідчили непевність і невизначеність президента США щодо ключових питань – що треба зробити для припинення війни між Росією й Україною? Чи буде відновлено постачання зброї для України? Хоча цю невизначеність я б усе ж таки назвав відносно позитивною для України, за контекстом і тональністю висловлень Трампа. Усе ж таки є шанси на певні позитивні рішення. Коли у Трампа проявляється негативна невизначеність, він теж не знає, що робити або змінює свої думки й рішення, але при цьому відбувається вибух роздратування й негативних емоцій. Однак настрої Трампа такі ж мінливі, як погода в Новій Англії, і на них не можна покладатися. Тому з Трампом треба працювати регулярно як напряму, так і через наших партнерів.

Джерело: Владимир Фесенко / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора