Явних і прямих обмежень щодо медіа в законопроєкті про олігархів немає. Таке відчуття, що їх прибрали останньої миті

Розпочинаю експресаналіз законопроєкту про олігархів.

Спочатку найзагальніші оцінки. Перше і найголовніше – це рух у правильному напрямку. Хоча, на мій погляд, обмежувати треба не тільки "надмірний" вплив олігархів на економіку та політику, а взагалі вплив великого бізнесу на велику політику. Тому що цей вплив відбувається не тільки на рівні центральної влади й не тільки від "великих олігархів", а й на регіональному рівні, часто навіть в агресивніших формах.

Друге – презентовано "лайт-версію" законопроєкту. "Профілактична" атака на цей законопроєкт з ударною тезою про "медіарейдерство" явно мала ефект. Напевно, були й кулуарні (неформальні) попередження від власників великих мас-медіа (передусім телеканалів). Кількість обмежень для олігархів у цьому законопроєкті дуже невелика і радше символічна. Щодо медіа – узагалі жодних явних і прямих обмежень. Але їх явно планували. У тексті законопроєкту є норми про визначення "засобів масової інформації", "електронного засобу масової інформації", "інформаційного агентства", є обмеження щодо ділової репутації для власників ЗМІ, але жодних прямих обмежень у цій сфері немає взагалі. Таке відчуття, що їх зняли останньої миті.

Чому лайт-версія? Для того, щоб цей закон пройшов через Верховну Раду. Якби були жорсткі обмеження щодо мас-медіа, то цей законопроєкт із високою ймовірністю завалили б уже в першому читанні. Тож тактично це, напевно, правильно. Головне – упевнено почати, а потім і сам законопроєкт, а потім і сам закон можна посилювати.

Джерело: Владимир Фесенко / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора