Потенційний ризик скасування безпекової угоди зі США існує, хоча на практиці видається малоймовірним

Учора був день гарних новин. 13 червня, хоч і не п’ятниця. Але, попри будь-які забобони, цей день приніс нам цілу низку приємних звісток.

Головне джерело позитивних новин для нас – саміт "Великої сімки", у якому бере участь і президент України Володимир Зеленський. На полях цього саміту він сьогодні підписав безпекові угоди з лідерами США і Японії. Таким чином, Україна зараз має безпекові угоди з усіма країнами G7, а загалом із 16 країнами.

Ще одна важлива новина із цього саміту: прем’єрка Італії Джорджа Мелоні заявила, що лідери G7 досягли згоди про надання Україні приблизно $50 млрд фінансової підтримки за рахунок заморожених російських активів. Це дуже важливо для забезпечення фінансової стабільності нашої країни на наступний рік. І це ще один вагомий крок щодо використання російських активів для підтримки України.

Члени Північноатлантичного альянсу ухвалили "оперативний план розширення підтримки України", який передбачає більшу роль НАТО в постачанні зброї та навчанні українських військових. Схвалений НАТО план, зокрема, передбачає, що в майбутньому Альянс візьме на себе міжнародну координацію поставок зброї та тренувань для українських Збройних сил.

Також стало відомо, що проєкт підсумкового комюніке саміту миру у Швейцарії відредагували відповідно до української позиції. Однозначно можна сказати, що 13 червня стало днем успіхів української дипломатії.

Окремо зупинюся на безпекових угодах із нашими міжнародними партнерами. Справа в тому, що деякі "злі язики" вже намагаються принизити значення цих угод. Мовляв, це не повноцінний міжнародний договір, який ратифікується парламентами країн-підписантів, а якийсь "папірець", який нічого не вартий, і цю угоду можна в будь-який момент скасувати.

Так, це не міжнародний договір, який треба ратифікувати. Джерела з дипломатичних кіл кажуть, що це було умовою США, яка відображала нинішні внутрішньополітичні складнощі у Сполучених Штатах. І Білий дім не хотів ризикувати.

Тим не менш, безпекові угоди, які підписуються з нашими міжнародними партнерами, є конкретними, дуже змістовними зобов’язаннями, які політико-юридично оформлені й публічно підтверджені. Жодних таких угод в історії сучасної незалежної України раніше не було. Це не "меморандум" (тобто "пам’ятна записка") з абстрактними обіцянками. Ідеться про конкретні форми допомоги України строком на 10 років: про постачання зброї (зокрема і конкретних видів зброї) і боєприпасів, про сприяння нашому оборонному виробництву, про економічну допомогу нашій країні (у деяких угодах із конкретними цифрами щорічної допомоги), сприяння реформам в Україні, безпекову співпрацю в різних сферах – від взаємодії спецслужб і навчання наших військових до спільних дій у сфері кібербезпеки й протидії інформаційним диверсіям. У цих угодах також прописаний механізм координації дій і реагування в разі нового нападу російського агресора. У цілій низці таких угод, зокрема і в угоді зі США, прописана норма про підтримку прагнення України щодо вступу в НАТО.

Чи може, наприклад, наступний президент США скасувати цю угоду? Так, юридично він це може зробити. Трамп, коли став президентом США, скасував цілу низку угод, підписаних його попередником. Але він обіцяв скасувати конкретні угоди ще під час президентських виборів 2016 року. Тим не менш, такі дії Трампа значною мірою підірвали міжнародну репутацію США.

Відносно підтримки України й у США, й у більшості західних країн існує міжпартійний консенсус. Тому, хоча потенційний ризик скасування таких угод теоретично існує, на практиці на даний момент він видається малоймовірним. Врешті-решт, треба пам’ятати, що скасовують (або призупиняють) і двосторонні договори, які ратифікуються парламентами. Просто процедура їх скасування є трохи більш складною і тривалою. І прикладів такого скасування ми знаємо чимало. Як є і прикрі приклади, коли договори про взаємну (колективну) воєнну допомогу де-факто не виконувалися. Абсолютних гарантій, на жаль, не буває, у тому числі й у міжнародному праві.

Для нас принципово важливо, що наші міжнародні партнери публічно беруть на себе політичні та юридичні зобов’язання продовжувати ту допомогу, яку вони нам надають уже зараз, на період 10 років, незалежно від того, коли закінчиться війна з Росією. Таким чином, навколо України формується партнерська коаліція, яка сприятиме нашому спротиву нинішній російській навалі, і в перспективі може бути чинником стримування Росії від нового нападу на Україну.

Джерело: Владимир Фесенко / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора