У контексті пристрастей по "Рамштайну" й Байдену знову проявилася вада українців – завищені очікування

Пристрасті по "Рамштайну" й Байдену.

Скасування візиту президента Байдена в Європу, а внаслідок цього – і зустрічі високого рівня контактної групи "Рамштайн", яка мала б відбутися 12 жовтня, викликало справжню бурю пристрастей й часто-густо – конспірологічних тлумачень того, чому це сталося. Як у нас завжди буває, чекали "перемоги", але щось пішло не зовсім так, як очікувалося, і одразу почали говорити про "зраду". У ролі головного зрадника – і вже не в перший раз – виступає президент США Джозеф Байден.

Я не прихильник конспірології, а тим більше улюбленого в нас формату оцінок "перемога – зрада". Тому звертаю увагу на те, що скасування візиту Байдена в Європу треба розглядати, розуміючи, що цей візит планувався саме Білим домом, це мав бути прощальний візит нинішнього президента США до Європи, і він мав стати не просто стратегічно значущим, а достатньо гучною подією, яка б відповідала в першу чергу інтересам Байдена. Крім того, на зустрічах Байдена з європейськими лідерами мали обговорюватися не тільки питання, які пов'язані з Україною, а й із ситуацією на Близькому Сході, відносини з Китаєм тощо. Припускаю, що Байден і лідери західних країн також збиралися обговорювати й питання про те, що треба буде робити в разі перемоги Трампа на виборах у США.

Тому, на мій погляд, не в інтересах Байдена було скасовувати ці важливі зустрічі. З високою вірогідністю зараз обговорюється й узгоджується певна зміна формату цих зустрічей. Їх можуть провести у США. І тому можливе перенесення міністерської конференції "Рамштайну" у Штати, просто ця зустріч буде поєднана із зустріччю міністрів оборони країн НАТО, яка планується 17–18 жовтня. Ще один варіант – Байден поїде до Європи трохи пізніше. Саме тому й викликали держсекретаря Блінкена до США, щоб узгодити подальші дії, знайти їхній оптимальний алгоритм, щоб усе, що планувалося в середині жовтня, відбулося, але трохи пізніше й, можливо, трохи в іншому форматі.

Поїхати за кордон і проігнорувати потужний ураган, який насувається на Флориду і східне узбережжя США, Байден не міг і з точку зору суспільних і державних інтересів США, і з урахуванням ситуації у виборчій кампанії. Якщо б Байден проігнорував проблему цього урагану, це стало б приводом для нищівної критики з боку Трампа й республіканців і могло б вплинути на результати виборів, які відбудуться 5 листопада. Тому скасування візиту Байдена до Європи в умовах такої форс-мажорної події є логічним рішенням. І не треба в цьому шукати якусь конспірологію, а тим більше "зраду".

Ці зустрічі, які планувалися в Європі, скоріше за все, будуть перенесені на трохи більш пізній час. Коли і як вони відбудуться, ми дізнаємося найближчим часом.

У контексті пристрастей по "Рамштайну" й Байдену зверну увагу на ще одну проблему. Знову проявилася традиційна політико-психологічна вада українців – завищені очікування. Наша пропаганда знову наступила на ті самі граблі. Спочатку перегріли очікування від так званого плану перемоги, потім зробили те саме відносно зустрічі в "Рамштайні". Але не варто чекати дива від "Рамштайну", навіть якщо він усе ж таки відбудеться на вищому рівні. На цій зустрічі можуть бути важливі рішення (хоча може статися й так, що їх буде недостатньо). Однак частина цих рішень буде непублічною, а інша – у формі стриманих дипломатичних заяв. Зокрема, не варто чекати прямого запрошення в НАТО. Максимум, що може бути, – політична заява щодо необхідності забезпечити гарантії безпеки для України під час завершення війни з Росією і що необхідно прискорити інтеграцію України до НАТО, але вступ України може відбутися вже після завершення нинішньої війни. Перспектива членства України в НАТО буде вирішуватися не зараз, а пізніше, у залежності від того, хто стане президентом США, на яких умовах звершиться війна з Росією і як буде розвиватися повоєнний політичний процес у Європі й Україні.

Тим не менш, зустріч лідерів провідних західних країн із президентом Зеленським дійсно вкрай необхідна. Нашим міжнародним партнерам разом з Україною нарешті треба визначитися зі спільною стратегією подальших дій – і в плані воєнної допомоги Україні, і для планування майбутньої переговорної активності щодо завершення нинішньої війни.

Джерело: Владимир Фесенко / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора