Одним із завдань ворога є паніка, здатна обвалити гривню та паралізувати українців. І треба визнати, багато в чому цієї мети досягнуто
Я підприємець. Не військовий експерт, не розвідник, не аналітик.
Я не маю відповіді на запитання, чи буде війна. Думаю, ймовірність невелика.
Але я впевнений, що одним із головних завдань ворога є паніка, яка здатна зупинити багатомільйонну Україну, обвалити гривню та буквально паралізувати українців. І треба визнати, що багато в чому цієї мети досягнуто.
Я запитую себе: що я можу, крім допомоги армії?
У цих обставинах я вважаю за необхідне й надалі робити свою справу. Працювати, зберігати робочі місця і бадьорість духу, підтримувати сім'ю і команду.
Тому, попри все, ми в Rozetka й надалі інвестуємо в Україну: будуємо нові магазини, розвиваємо складську та IT-інфраструктуру, ми нікого не скорочуємо, навпаки – набираємо, як і планували, нових членів команди і нічого не ставимо на паузу. Ми рухаємося вперед, хай як комусь хочеться, щоб ми зараз зупинилися.
Особисто мені допомагають не сідати на емоційні гойдалки кілька речей. Насамперед я б радив знайти те, що вас заспокоює. Комусь треба підготувати за списком рюкзак з усім необхідним, комусь пекти пироги, комусь більше часу проводити з дітьми. Я, наприклад, стріляю у тирі. Окрім того, залишатися спокійним допомагають:
1. Віра у Збройні сили України. Ми вже майже вісім років підтримуємо добровольців, армію, і я впевнений у їхній зібраності, готовності та відданості Україні, як ніколи.
2. Інформаційна гігієна. Величезна кількість новин – це вкидання і фейки. Тому я читаю медіа та стрічку вкрай вибірково і рідко. Кілька щодня – більше ніж досить. Ще краще – кілька разів на тиждень.
3. Щоденне, звичайне робоче навантаження. Я постійно зайнятий справою, і кожне, навіть маленьке, розв'язане завдання дає мені відчуття ґрунту під ногами.
Ми нікуди не збираємося тікати.
Це – наша країна. Наше майбутнє і майбутнє наших дітей.
І пам'ятайте: боягуз помирає 100 разів! Тож тримаємо стрій, зберігаємо спокій і продовжуємо робити свою справу.
Джерело: Владислав Чечеткин / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора