Це війна, тупа ти квочко із золотою карткою "Аерофлоту". На що чекаєте? Коли ручки-ніжки будуть на вулицях?

"Це що таке взагалі?" – вона запитує.

Це війна, тупа ти квочко, аж із цілою золотою карткою, бл...дь.

Війна, яку ваш головконюх розпочав.

Скажіть спасибі, що поки лише затримки рейсів.

Це завжди і скрізь так.

Спочатку – крики тих, на кого ви напали, про допомогу у ЗМІ.

Потім – биті шибки, так, терпимо, некритично.

Пізніше – уже регулярні нальоти.

А тепер – скасування рейсів і збитки на мільярди.

Уже понад 10 років – війна.

Із вашої провини.

На що чекаєте?

На наступний етап – коли ручки-ніжки на вулицях?

Чи сиріїзацію країни?

Перетворення держави на failed state?

Сирія теж колись вважала себе великою – з армією, з танками й літаками.

Вважала, що легко розбереться з якимись там євреями.

У яких нічого – ні населення, ні танків, ні літаків.

Так, невеличка подорож туди й назад, по-швиденькому.

Скине їх у море.

І так – Ізраїль теж не міг бомбити Дамаск 1949 року.

А потім теж були свої "биті шибки".

Тому що логіка війни універсальна.

Завжди і скрізь.

Війна завжди повертається додому до того, хто її розпалив.

Джерело: Yigal Levin / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора