Ми зацікавлені в інвестиціях, але українські надра залишаються нашими і не передаються у власність США

Уряд ухвалив двосторонню угоду про встановлення правил і умов Інвестиційного фонду відбудови між Україною і США. Наступний етап – підписання угоди сторонами.

Що було для нас важливо й чого ми змогли домогтися?

Перше – фонд буде у спільній власності України та США. І рішення щодо роботи фонду ухвалюватимуть обидві сторони. Тобто матимемо принцип co-ownership і co-managment.

Друге – українські надра й ресурси залишаються українськими, вони не передаються ні у власність США, ні будь-кому іншому. Ми зацікавлені в американських інвестиціях у першу георозвідку, видобуток і переробку. Але це саме інвестиції у проєкти, а не володіння надрами. І це важливо розділяти.

Третє – ми змогли забрати всі ліміти по сумах. На різних етапах з'являлися різні суми в цьому документі. Після тривалих перемовин ми прибрали всі ліміти й будь-що, що могло б читатися як борги.

Четверте – у цей фонд спрямовуватимуться кошти виключно від нових інвестицій і нових проєктів. Тобто все, що зараз надходить у бюджет від наших компаній, як от "Нафтогаз", "Укргазвидобування" чи інших, залишатиметься в бюджеті. В угоді чітко виписано: майбутні джерела надходжень не включають теперішні джерела надходжень, які вже входять до складу загальних доходів бюджету України.

Логіка проста – заходять інвестиції, створюється новий проєкт, він починає приносити доходи бюджету, половина цих прибутків іде у фонд. Тобто фонд працюватиме ефективно за умови інвестицій.

П'яте – сторони не зможуть передавати свою частку третій стороні без згоди.

Шосте –  США робитимуть внески до фонду у вигляді коштів, фінансових інструментів й інших активів, критично важливих для відбудови України.

Сьоме – зібрані фондом кошти будуть інвестуватися виключно в проєкти з розвитку й переробки активів України.

Восьме – в угоді будуть враховані наші зобов'язання в межах євроінтеграційного процесу. Тобто жодних протиріч і суперечностей із нашими євроінтеграційними зобов'язаннями не виникатиме.

Дев'яте – ми змогли добитися того, що в тексті угоди звучить фраза про гарантії безпеки. У цьому документі вони конкретно не прописані, адже він є політичним сигналом, що дві наші країни готові переходити до безпосередньої роботи над угодою щодо фонду.

Цей документ покликаний стати початком роботи над цілою архітектурою інших угод, які, ми сподіваємося, включатимуть власне питання чітких гарантій безпеки, продовження оборонної та іншої підтримки України.

У нашому баченні фонд мав би працювати таким чином – кошти від нових проєктів надходять у бюджет у вигляді податків, звідти половина саме із цих нових проєктів іде у фонд. Це можуть бути проєкти, що стосуються родовищ корисних копалин, вуглеводнів, нафти, природного газу й інших видобувних матеріалів та іншої інфраструктури, яка з ними пов'язана.

Із фонду ці кошти реінвестуються далі в українську економіку – на проєкти з відновлення нашої держави. І через певний період часу, коли фонд накопичить достатньо доходів від своєї діяльності, відбуваються виплати членам фонду.

Це означає, що ми отримаємо ефективний механізм залучення інвестицій, а участь у фонді американської сторони зробить його надійним і більш захищеним.

Власне, всі деталі того, як працюватиме фонд, з якого моменту починаються ці нові проєкти, з якої саме інфраструктури можуть іти відсотки, коли і в якому розмірі відбуватимуться виплати вкладнику фонду – всі вони будуть визначені вже безпосередньо в угоді, робота над якою почнеться після підписання цього документа.

Для нас дуже важливо будувати міцні стосунки зі США. Вони наш давній і надійний партнер. За час вторгнення вони надали приблизно $30 млрд підтримки нашому бюджету. Це другий за обсягом донор нашого бюджету після ЄС. Підтримували нас оборонними пакетами.

Ми цінуємо безмежно цю підтримку й сподіваємося, що вона продовжиться й надалі.

Джерело: Юлія Свириденко / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора