Дедалі більше ознак указують на перегрів економіки РФ, що в умовах війни може стати фатальним

Долар по 110+ рублів – це про перегріту економіку. Чому це добре для нас? Курс по 110 – це не "кінець російської економіки". Це і про бажання якось звести бюджет і адаптуватися. Але це не тільки про адаптацію. Це ще й фіксація рівня перегріву економіки і її вразливості до все нових і нових подразників.

У нас часто доводиться читати від фракції "помиральної ями": "Ось бачите, жах який, економіка Росії зростає під час війни". Тут і санкції погані, і Путін геній, і все тлін. Але із цим узагалі дуже непросто. Бо питання у ціні зростання.

Дедалі більше ознак указують на перегрів економіки, що в умовах війни може стати фатальним. Давайте трохи поясню.

Перегрів економіки – це стан, коли темпи зростання перевищують потенціал, який може забезпечити стабільний розвиток. Коли у вас зростання відбувається не через об'єктивні фактори (збільшення кількості робочої сили, нових технологій, приватних чи державних інвестицій у продуктивну економіку), а завдяки спекуляціям, надуванню кредитного портфелю чи неповоротних державних витрат (на війну, наприклад, а не на освіту).

Зазвичай перегрів супроводжується високою інфляцією, дефіцитом робочої сили, зростанням витрат бізнесу і нестачею ресурсів для подальшого розширення виробництва. У результаті такі економіки стають уразливими.

Чим зазвичай перегрів завершується? Неконтрольованим крахом і наступною стагнацією. Як це було перед Великою депресією, у Японії перед настанням доби дефляції, перед кризою 2007–2009 років. Думаю, українці добре пам'ятають, як це працює.

У випадку Росії ключовими ознаками перегріву є:

1. Швидке зростання інфляції. Ціни летять, і локальні дефіцити виникають усе частіше.

2. Дефіцит робочої сили. Вербування в армію, на військове виробництво, втеча найбільш якісного населення за кордон і мігрантофобія в РФ призвели до браку робочої сили, особливо у виробничих секторах. Так, військове виробництво для економіки – це у чистому вигляді витратна частина з дуже коротким "позитивом".

3. Зростання державних витрат. Росія витрачає величезні ресурси на утримання армії, що посилює бюджетний дефіцит.

На початку війни економіка РФ змогла адаптуватися завдяки накопиченим резервам, високим цінам на енергоносії та експорту в Індію і Китай. Однак у довгостроковій перспективі цей ресурс вичерпується. І через санкції, і через дефіцит технологій, і через диспропорції в економіці.

Власне, уся політика Набіулліної – вона про спроби стримати цей перегрів. Висока ставка – лише один з інструментів. Тому в неї і загострення із Чемезовим зараз, бо той як представник "оборонки" хоче більше грошей. І не тільки у виробництво зброї. Але й у всілякі експерименти. І саме тому Ельвіра Сахіпзадовна вже два місяці активно говорить про те, що економіку треба охолоджувати. Навіть "фактор СВО" згадує.

Для РФ, яка намагається одночасно підтримувати шалений військовий темп та економічну стабільність, відсутність "охолодження" буде вести до повної катастрофи. Звісно, нам було б корисніше, щоб санкції могли бути більш жорсткими і це все впало ще 2022–2023 року, але цього не сталося. РФ удалося застрибнути у середньостроковий цикл, але цей ресурс поступово доходить до свого кінця.

Так от, щоб економіка уникнула колапсу, треба скоротити військові витрати, послабити тиск на ринок праці, зменшити тиск "військового лобі" на ЦБ тощо. Звісно, в умовах війни всього цього не буде.

Для РФ вихід із цієї пастки можливий лише після закінчення війни, зміни влади і повернення до співпраці із Заходом, якому економічна стагнація РФ не потрібна. Але за Путіна цього не станеться, навіть якщо війна в Україні так чи інакше завершиться.

Ну, і наостанок я нагадаю, що ми маємо бути нескінченно вдячні нашим партнерам за економічну підтримку у вигляді грошей і доступу на їхні ринки. Саме це дозволяє нам економічно триматися цілком пристойно. Незважаючи на війну на нашій землі, втечу частини населення і менший базовий потенціал.

Джерело: Юрій Богданов / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора