Наш наступ у Курській області відтягнув російські резерви, але висновки робити зарано

Курська офензива ЗСУ.

1. Учорашній виступ Путіна продемонстрував його розгубленість. Фактично це був великий пук. Тобто українська операція явно стала несподіваною для ворога. На щастя, на Банковій обійшлися від анонсів Подоляка й оголошення напрямку, як при контрнаступі 2023-го. Плюс.

2. ЗСУ працюють добре, молодці. Усе дуже схоже на звільнення Харківщини 2023-го. Це викликає ейфорію в українському суспільстві, стомленому негативними новинами із часів зняття Залужного. Головне – не перейти межі піару. Плюс.

3. Події деморалізовують російську публіку. Путін виявляється не всемогутнім. Це дуже схоже на в'єтнамський наступ Тет 1968 року. Хоч В'єтконг і не досяг перемоги на полі бою, але американське суспільство усвідомило, що перемога фактично неможлива. Із цього почалися переговори про мир. Плюс.

4. Наш наступ уже відтягнув контингенти російських угрупувань, які готувалися наступати на Харків із-під Куп'янська і в районі Охтирки. Почалося перекидування російського стратегічного резерву. Це жирний плюс.

5. На захопленій території немає великого міста. Суджа – місто на 7 тис. мешканців, усе решта – села. Оборону при неминучому контрударі росіян буде тримати важко. Хвилює, чи зможемо грамотно вийти й закрити український кордон? Щоб не повторився Вовчанськ, а тим більше Кринки. Знак питання.

6. У будь-якому разі ми самі збільшили лінію бойового зіткнення на 170 км (Харків – Суми), а може, і на 320 км (Харків – Глухів). В умовах нестачі всіх ресурсів для оборони українського Донбасу – це мінус.

Робити висновки рано. Тим більше ми не знаємо ні задуму, ні цілі операції.

Тому:

Усім, хто на полі бою – удачі й сил.

Штабним – мудрості.

Україні – оптимізму.

Джерело: Юрій Луценко / Facebook