Після виходу США з Афганістану західна цивілізація переходить в оборону і скорочує зайві проєкти. Тому зараз для нас ЗСУ понад усе

Вихід американських військ з Афганістану – безумовно, історична подія.

Перемога середньовічного "Талібану" з його наскільки безстрашними, настільки ж безумними воїнами у гумових капцях із калашами – доконаний факт.

І головний підсумок цієї події – не провальний сценарій виведення військ, що призвів до хаосу евакуації та залишив сотні американців і десятки тисяч їхніх помічників у руках джихадистів. І не перехід до рук "Талібану" сучасного американського озброєння на мільярди доларів, про яке союзницька Україна тільки мріє. І навіть не відкриті ворота для економічної експансії Китаю, який уже володіє афганськими покладами літію, міді тощо.

Як на мене, головне у цій історії – фактичне повторення ефекту падіння Сингапуру в 1942 році, коли втричі менша японська армія на велосипедах взяла у полон 80-тисячний гарнізон британської твердині у Південно-Східній Азії.

Після цього міф про непереможну британську армію і всемогутню імперію в очах усіх азіатів одномоментно зник.

Навіть після перемоги західних союзників над Японією ніхто не був згоден знову жити під захистом Лондона.

Світ змінився тоді. Змінюється він і зараз. На наших очах.

Західна цивілізація переходить в оборону і скорочує зайві для неї проєкти.

За цих обставин ми маємо підтримувати союзницькі стосунки зі США, як лідером західного світу, куди ми прагнемо і з безпекових, і з економічних мотивів.

Але події в Афганістані мають розкрити нам очі: гей, українці, ви у дорослому і жорстокому світі, дитсадок і школа позаду, все залежить від вас самих.

Українська армія, українська економіка і проєвропейська політика – понад усе!

Джерело: Юрій Луценко / Facebook