Зібров: Повалій не виступатиме на моєму ювілейному концерті. Думаю, вона мене пожаліла!
Народний артист України Павло Зібров 22 червня відсвяткує 60-річчя, а 26 червня в Палаці мистецтв "Україна" відбудеться великий ювілейний концерт. "Бульвару Гордона" співак розповів, які сюрпризи готує для майбутнього ювілейного заходу, як ставиться до квот на україномовні пісні, до заборон на в'їзд до України артистам, які порушили правила перетину кордону, спілкування зі співачкою Таїсією Повалій і балериною Анастасією Волочковою, роман своєї дочки з колишнім коханим екс-дружини нардепа Нестора Шуфрича.
Павло Зібров називає себе щасливою людиною, оскільки займається все життя улюбленою справою – музикою. Зі своєю дружиною Мариною Зібровою він створив театр пісні Павла Зіброва. Як директор установи та сподвижниця, дружина Марина також взяла участь у записі інтерв'ю. Зіброві розповіли про те, як складаються їхні стосунки з колегами та друзями, які виїхали до РФ, і поділилися міркуваннями про нові закони стосовно української пісні.
День–два побути самому добре. Пацан на волі! А на третій, п'ятий, сьомий день проявляється така висота у творчості! Мої дівчата потім приїжджають, слухають пісню та плачуть
– Павле Миколайовичу, 26 червня у Києві відбудеться ваш ювілейний концерт. Що особливого готуєте?
– На моєму ювілейному вечорі українські артисти виконають пісні з мого репертуару в їхній власній обробці.
– Ви вже чули ці версії ваших пісень?
– Ні. Для мене це буде сюрпризом. Знаю, що гурт "ТІК" готує пісню "Мертві бджоли не гудуть", яку 25 років тому ми написали з Юрієм Рибчинським. Міла Нітіч виконає чудовий романс "Береги его, Боже". Новий романс на вірші Петра Маги виконає і королева цього жанру Ірина Сказіна. Іра Білик заспіває пісню "Проведу по щеке рукой". Також ми трохи подуркуємо з групою "Плюшевый Бруклин" – виконаємо пісню "Лова Лова. Польська залізниця". Виступить Іщенко Андрюша, фіналіст восьмого року "Шанс", хлопець моєї доньки.
– Ваша донька буде ведучою концерту?
– Так, разом із Петром Магою. Він, до речі, написав для нас із Діаною пісню: це така розмова батька та доньки. Я уявляю, яку реакцію вона викличе в залі. Узагалі з Магою в нас плідна співпраця. Для композитора дуже важливо знайти "свого" поета. Мені надсилають цілі збірники, але є вірші-пісні. Це інше. Мені подобається сам процес створення пісень із поетами. Наприклад, із Рибчинським чи Магою ми можемо посидіти, випити 100 грам, сперечатися, миритися, працювати далі. І на ранок пісня готова! Буває, що у процесі розповідаємо анекдоти, а в результаті виходить серйозна пісня. У нас не виходить так, щоб узяти аркуш і цілеспрямовано писати. Я не знаю, чи мав процес створення творів Олександра Білаша, Андрія Малишка, Петра Чайковського такий вигляд, як у нас...
– Цілком імовірно. Ще Ахматова писала: "Когда б вы знали, из какого сора растут стихи, не ведая стыда..."
– Так, так і є. Випили горілки, попарилися в лазні, пограли в більярд. Але ще в мене народжуються щемливі, ліричні пісні, коли дружина та донька від'їжджають. Буває, що вони запланували поїздку до Туреччини, ОАЕ, а я не можу поїхати, бо працюю. День–два побути самому добре. Пацан на волі! А на третій, п'ятий, сьомий день проявляється така висота творчості! Мої дівчата потім приїжджають, слухають пісню та плачуть.
Хлопець моєї дочки – Зібров номер два!
– Ваша донька навчається наразі в КІМВ, але планує пов'язати життя з телебаченням?
– Наразі Діана навчається на третьому курсі, але їй подобається сцена, лаштунки, режисура, театр, кінематограф, телебачення. Нещодавно вона закінчила курси дикторів. У КІМВ вона дістає гарний рівень знання іноземних мов. Паралельно вона знімається для глянцевих журналів. У неї вже були фотосесії у Франції, Монте-Карло й Італії.
– У Діани роман з Андрієм Іщенком, колишнім коханим Наталі Ворони, екс-дружини Нестора Шуфрича. У нього також є дитина від Ворони. Як ви поставилися до такого вибору доньки?
– Андрія я знаю вже 18 років. Він був моїм фаном із семирічного віку. У дитинстві брав у мене автографи, фотографувався, приносив журнали з моїми інтерв'ю. Я думав, що автографи потрібні йому для батьків, а виявилося, для себе. Пізніше Андрій брав у мене приватні уроки вокалу. У нього такий самий тембр, як у мене, – баритон. Загалом, Зібров номер два! І як хлопцеві своєї доньки я йому вже подарував кілька пісень.
(Далі до розмови приєдналася дружина співака, Марина Зіброва. – "БГ")
– М. Андрія я знаю з дитинства. І дуже негативно ставилася до його роману з Наталією Вороною. Особисто проти неї я нічого не маю, але вважаю, що красива, розумна жінка має знаходити не хлопчиків, які вчаться ще в інституті, а нормальних чоловіків, як її перший чоловік. Але Андрій ішов від Ворони не до Діани. Вони розлучилися ще до початку стосунків із моєю донькою. Діана тоді ще вчилась у школі. Сказати, що я рада вибору доньки, я не можу. Думаю, будь-яка мама мене зрозуміє. Але передусім я поважаю почуття Діани. Вона не винна, що закохалась у хлопця, від якого є дитина в іншої жінки. Я виходила заміж удруге. І у мене був син від першого шлюбу. Я бачу, що в Діани й Андрія справжня любов. І на першому почутті людини не можна ставити хрест. Якби Андрій жив із Наталею, моя донька навіть не подивилася б у той бік, але Андрій був сам. Я вірю в долю й уважаю, що все вершиться на небесах.
Перший мій шлюб був невдалим: дружина Таня закохалась у свого студента по вуха – хоча вона і була вагітною від мене, але я залишився не при ділі
– А як розвиваються відносини Діани й Андрія? Іде до весілля?
– М. Для дівчинки у 20 років заміжжя – не проблема. Поспішати нікуди. Потрібно закінчити інститут, здобути професію. А хлопець повинен утримувати сім'ю.
– П. Я свого часу вперше одружився у 22 роки. Навчався на четвертому курсі консерваторії. Діставав стипендію 40 руб., у самодіяльності – 70 руб., у державному естрадно-симфонічному оркестрі грав на контрабасі та гітарі – і мав ще 150. По суботах і неділях я виступав на весіллях. У мене було десь 500 руб. У ті часи так заробляли професори. Я їздив на таксі, аби скрізь встигати. Але в мене не було жодної хвилини вільного часу.
– Ви трудоголік...
– Мені це завжди було в кайф. І в такому разі можна працювати 24 години на добу. Ти просто не відчуваєш утоми, якщо тебе по-справжньому цікавить мистецтво. Але коли з'являється пауза, виникає втома. Тоді треба кудись поїхати відпочити, хоч на кілька днів. Ось зараз, наприклад, в Олега Винника стільки концертів, скільки він хоче. У залі дівчата, жінки. І я був таким 18–25 років тому. Я давав по два концерти на день кілька днів поспіль. Де тільки здоров'я брав?! Про фонограму в ті часи ніхто й не чув. Дівчата стояли в черзі, щоб доторкнутися до мене. У мене між першим і другим шлюбом було вісім років вільного життя.
– Позашлюбні діти не заявляли про себе?
– Ні. Я думаю, якби вони були, то вже 25 разів приїхали би, просили б подарувати квартиру, виплатити аліменти. Були часи, на дверях до мого номера стояв адміністратор, віднаджував прихильниць, щоб вони не витрясли з мене всі сили за ніч. У мене ж був дуже напружений графік, а ще й доводилося іноді випивати із секретарями райкомів, міськкомів, мерами. Якось прихильниця з пляшкою вина "Фауст Бичача кров" залізла до мене на балкон третього поверху водостічною трубою та виноградною лозою. Назад, звичайно, спускатися їй було тяжко.
– А потім набридли, так, усі ці зв'язки з прихильницями?
– До такого життя звикаєш, але хочеться сім'ї. Приїжджаєш до Києва з гастролей і залишаєшся сам. Пам'ятаю, повертаюсь у свою гостинку 12,8 м&³2;. Там усе в пилюці. Холодильник порожній. Загалом, гусарство мені набридло.
Так склалося, що мій перший шлюб був невдалим: дружина Таня закохалась у свого студента по вуха. Вона працювала в капелі бандуристів і викладала. Молодий педагог, красива... І закохалася в Костика свого... Я тоді служив в ансамблі пісні і танцю Київського округу, в армії. Коли я повернувся додому, Таня сказала: "Пашо, вибач, але я тебе не люблю". Хоч вона й була вагітна від мене, але я залишився не при ділі.
– Пізніше роман дружини зі студентом перегорів? Намагалася вас повернути?
– Ні, не перегорів. Вона вийшла заміж за цю людину. Вони прожили 30 років разом. Але я вдячний дружині за те, що все так склалося. Я раніше не займався співом – грав на контрабасі, бас-гітарі, писав оркестровки, у мене була купа халтур... якби я і далі працював так, напевно, зробив би з часом студію, як Бебешко... Але не став би співаком. Саме коли після розлучення у мене звільнився час, я зрозумів, що хочу професійно займатися співом. Диригент Анатолій Ануфрієнко запропонував, щоб мене прослухав викладач консерваторії Віктор Курін. Я тоді навчався на платівках Мусліма Магомаєва та наслідував його. Але мене переконали, що цікавий мій особистий тембр голосу. Я вступив на вокальне відділення консерваторії.
Тим, хто колись пішов зі сцени, складно повернутися. Жінкам важко, якщо поруч немає сильного чоловіка – такого, як у Повалій – Ліхута, як був Нікітін у Білик
– Ви раніше викладали в КНУКіМ. Говорили в одному з інтерв'ю, що пішли, оскільки там з'явилося багато студентів, які вступили по блату. А в консерваторії не хотіли викладати?
– Для цього треба було би забути про естраду. Як казав Коля Басков, на тиждень у певний період він стає "до верстата", щоб розбудити резонатори – робить спеціальні вправи для зв'язок. Обертони, дихання слабшають, якщо не тренуватися. Я вдячний долі, що в мене були студенти, які не давали розслабитися. Викладач має бути в формі.
– Як зріло рішення піти з КНУКіМ?
– Я зрозумів, що можу займатися приватно тільки з тими учнями, які мають талант і бажання працювати, у яких горять очі. Багато студентів не хоче працювати довго, прагне швидких результатів. Але потім ці недоопрацювання помітні.
– Ваша колега Алла Кудлай брала участь у шоу "Голос країни 7". Як думаєте, навіщо їй це було потрібно? Багато хто критикував, говорили, що вона займає чуже місце.
– Співачці потрібна сцена. А розмови потрібні каналу. Мене раніше запросив генпродюсер проекту "Голос країни" як легенду країни. Журі теж сиділо спиною до сцени, але мене не розглядали як конкурсанта...
– А навіщо вам потрібна була ця участь?
– Мені цікаво було. Тепер я співаю арію Містера Ікс на своїх концертах, її сприймають на ура. Це дає тонус, завжди тримаєш себе у формі. Заспівав – значить, ти у вищій лізі.
– Багато артистів, які в певний момент перервали кар'єру на сцені, приходили на "Голос країни" – Ліна Скачко, Ірина Філатова, Марина Одольська. Їм не вдалося повернутися, знову стати зірками. Як думаєте, чому?
– Дуже важко увійти в одну річку двічі. Життя змінюється. Якщо ти не в тренді, тебе забувають, можуть затоптати. Це дуже сумно. Жінкам важко, якщо поруч немає сильного чоловіка – такого, як у Повалій – Ліхута, як був Нікітін у Білик. Має бути команда.
Нині чоловіки через нестачу грошей почуваються неповноцінними й ущемленими
– Ви знялись у фільмі "Інфоголік". В одному з епізодів показуєте середній палець. Як зважилися на таке погодитися? Не думали, що скажуть, мовляв, народний артист – і такий жест?
– І що? Я народний артист, але обожнюю вибирати м'ясо, сало. Мій батько професійно заколював кабанів. Його скрізь для цього в селі запрошували – і мені, мабуть, передалося вміння розумітися на м'ясі. Щодо фільму – я довіряв команді. Вони знімали кліп "Лова Лова". Мене зацікавив сценарій. Я вважаю, що тема засилля гаджетів дуже актуальна, адже люди зациклені на них і вже перестали спілкуватися між собою. А сам жест ніяк мене не збентежив. Марино, а тебе?
– М. Абсолютно. Фільм для молоді з почуттям гумору. Він же не штани зняв на сцені.
– Щодо "Євробачення". Як оцінюєте виступ нашого учасника?
– П. Як тільки я дізнався, що O.Torvald представлятиме Україну на "Євробаченні", сказав, що вони посядуть місце десь наприкінці. Я вважаю, що слід було вибрати Ілларію.
– Ви якось сказали, що будете брати участь у якомусь телепроекті разом з O.Torvald. Розкажіть про це.
– Я мав брати участь, але не буду.
– М. Це був проект в інтернеті. Нам запропонували специфічний договір, у якому було прописано зобов'язання беззаперечно виконувати всі команди режисера, 12 годин перебувати на знімальному майданчику. І, що найцікавіше, ніби між іншим ми дізналися, що Павлу потрібно буде взяти батончик-слім, піднести до рота... Іншими словами, рекламувати його.
– Павле, ви один із засновників організації "Партія шанувальників жінок". Нині, у принципі, у суспільстві чоловіки не особливо шанують жінок. Із чим це пов'язано?
– Із невпевненістю. Я розумію хлопців, у яких немає фінансових можливостей. Вони бояться, що будуть відносини, а грошей немає – ні на подарунки, ні на нічний клуб, ні на караоке. Чоловік відчуває себе неповноцінним, ущемленим. Так живе країна, на жаль...
– Я думаю, це один із факторів популярності Олега Винника – жінкам бракує уваги, а він на сцені створює якусь ілюзію потрібності. Шанувальниці співака уявляють, що пісні – про них...
– М. Мені дуже сподобався концерт Олега Винника. Після пісні "Здравствуй, невеста", до речі, Павло написав пісню "Наречена". Я вдячна Виннику за те, що він надихнув своєю роботою на створення нової композиції. Хоча я й не належу до божевільних тітоньок, які від нього фанатіють.
Повалій не буде виступати на моєму ювілейному концерті. Думаю, вона мене пожаліла!– Таїсія Повалій візьме участь у вашому ювілейному концерті...
– Уже ні...
– М. Я вважаю, що коли люди дружать, вони приймають одне одного, що б не трапилося. Я ніколи не скажу Ігорю чи Таї: "Я вас не знаю". Нас пов'язує тривала дружба. Не виступати на вечорі Павла – це Таїн вибір. Багато хто говорить, що Тая співає у країні-агресорі. Але що поганого, що в цій країні звучить пісня українською мовою? Коли Тая співала в Росії, мене завжди переповнювала гордість. Я вважала так: хоч ви вдавитеся, росіяни, а у вас такої співачки немає! У Повалій же голос кращий, ніж у Пугачової!
– Але ось в Україні тепер немає такого голосу, коли вони виїхали...
– Вони не виїхали, вони живуть у Києві. Але так, гастрольну діяльність вести вже не можуть.
– А як вийшло, що спочатку Повалій мала виступати на концерті Павла Зіброва, а тепер виявляється, що не буде?
– М. Це рішення не наше. Я говорила Таї, що її вже занесли до сценарного плану. Ми хотіли, щоб вона заспівала пісню про маму. Чого боялися і Тая з Ігорем, і ми – це того, щоб не було криків "Ганьба!". Мені здається, вони...
– П. Пожаліли мене.
– М. Так, але якщо Тая й Ігор скажуть сьогодні, що згодні виступати, Тая буде брати участь у концерті. Хто не хоче – хай іде та зачиняє двері за собою.
– Ліхута в інтерв'ю "Бульвару Гордона" сказав, що той, хто не хоче, щоб Повалій виступала у РФ, має взяти на забезпечення її сім'ю. Але ж інші артисти заробляють і в Україні...
– М. Він сказав це, коли в Україні не було концертів. Артистові потрібно оплачувати багато: від комунальних послуг і машини до зарплати колективу. Якби в нас існувало нормальне авторське право, як у Європі, художнику не доводилося би бігати концертами, щоб вижити.
– П. Наприклад, моя пісня "День народження" звучить у середньому на добу 1,5 тис. разів. Бабки заробляє радіостанція, а авторам – шиш. Радіо за замовлення композиції бере по 20–40 грн у "тьоті Груні" і "дяді Петі". Якби в нас існувало нормальне авторське право, я купував би по новому Mercedes на рік тільки завдяки пісні "День народження".
– М. І займався би благодійністю – допомагав би дітям. І ще – погляньмо правді в очі: мій батько, моя подруга живуть у Москві. Вони дуже люблять і регулярно їдять цукерки Roshen. Чому у країні агресора продається продукція Roshen?..
Я категорично проти виступів артистів на День армії, святах МВС, на підтримку силовиків, але в концертах, наприклад, у Сибіру, де живе велика кількість українців, у звучанні української пісні я не бачу нічого поганого.
Наприклад, коли Святослав Вакарчук заспівав в аеропорту Шереметьєво, я відчувала гордість.
– Не так давно співачку Лоліту не впустили до України, оскільки вона виступала в анексованому Криму, в'їхавши туди незаконно. Лоліта нарікала на те, що тут у неї мама та хвора донька. Як ви вважаєте, чи мають бути якісь винятки для артистів у зв'язку з їхніми сімейними обставинами?
– Закон для всіх однаковий. Співала у Криму – "до побачення!". Це ж не діти до 10 років, а дорослі люди. Якби вона поїхала через Херсон, не було би питань. Хоча, звичайно, коли справа стосується дитини та сім'ї, мають бути винятки. Кожен випадок треба розглядати індивідуально.
– Ви давно знайомі та дружили з Анастасією Волочковою. Наразі підтримуєте зв'язок?
– Кілька років тому ми відпочивали разом у Туреччині. Анастасія пропонувала мені записати дуетну пісню – адже вона зараз заспівала. Але я уявляю, скільки бруду вилилося б і з російського, і з українського боку, якби ми зробили це. А так про політику з нею ми не говоримо.
Коли ввели дубляж кіно українською, говорили, що ніхто не буде ходити в кінотеатри. І що? Чудово ходять. Головне – гарні актори дубляжу
– Чи підтримуєте ви закон про квоти на українськомовний контент? Наприклад, ваша подруга Ірина Білик заявила, що це спровокує "підгін" пісень під слухача. Чи не вважаєте ви, що квоти обмежують свободу творчості й ускладнюють шлях для людини, яка пише російською чи будь-якою іншою мовою?
– Багато років існувало поняття "традиційна" українська естрада. Такого поняття, наприклад, немає у РФ. А до української пісні в Україні завжди ставилися, як до другого сорту.
– Мені здається, така тенденція з'явилась у 2000-х. У 1990-х був підйом української пісні...
– М. Так. А потім прийшли інші люди на радіо, багато з них – із РФ, і українську пісню почали утискати. Тому тепер і заговорили про квоти. Правильно ви кажете, у 1990-ті, за Кучми та Кравчука, українська пісня звучала.
– П. Коли ввели дубляж кіно українською, говорили, що ніхто не буде ходити в кінотеатри. І що? Чудово ходять. Головне – гарні актори дубляжу.
В Україні йде війна. "Половинки" тут немає. Ані Лорак зробила свій вибір!
– Як ви ставитеся до декомунізації?
– Треба прибирати пам'ятники Леніну та Сталіну, однозначно. Їх слід було би звезти в одне місце та влаштувати музей. Ну а так, у Києві імена Бандери, Шухевича "дуже добре" звучать. Природно так! (Сміється. – "Б.Г.").
– М. Я згодна з Дмитром Гордоном, що проспекту Бандери у Києві не мало бути. Назвіть іменем Лобановського!
– Ані Лорак, яка гастролює в РФ, виправдовує свої виступи в РФ тим, що в неї там шанувальники та що мистецтво нібито поза політикою. Як ви вважаєте, чи доречні такі виправдання?
– П. В Україні йде війна. Без політики не обійдешся. "Половинки" тут немає. І Ані Лорак зробила свій вибір.
– М. Але, як кажуть, не суди, та не судимий будеш.
– На одній із програм ви сказали, що нормально ставитеся до виступів українських артистів на корпоративах у РФ...
– Так, нехай їздять...
– Але вони ж виступають і перед російськими політиками й олігархами...
– М. Деякі люди вміють тільки співати. А роботи в Україні для них немає. У країні війна. Їздять, тому що розуміють, що треба годувати сім'ю, заплатити зарплату людям в Україні. Водночас вони також дають гроші на АТО. Усе суб'єктивно та неоднозначно.
– Ви з дружиною Мариною Володимирівною думаєте в одному руслі, продовжуєте фрази одне одного. Будучи подружньою парою, ще й працюєте разом. Не втомлюєтеся від постійної присутності одне одного поруч?
– М. Ми не уявляємо життя одне без одного. Робота в нас упритул переплетена з іншими аспектами життя. Павло – людина порядна, але може бовкнути зайвого. Я допомагаю йому зберегти імідж. Я дана йому, щоб...
– П. Оберігати та застерігати. Узагалі, я щаслива людина. Я все життя присвятив тому, що люблю. Мене іноді запитують: "А на ваші концерти ще ходять?" Так от, ходять, і навіть дуже добре.
– М. Колись соліст гурту "Брати Карамазови" сказав, що хоч Зібров – це не його стиль, але ніхто не відміняв жінок за 40–50 років, які разом із Зібровим дорослішали, чиїхось бабусь і мам. Людям хочеться чути те, що вони чули в молодості.
– П. За столом хочеться співати пісні, які запам'ятовуються легко та "розправляють крила". Жанр популярної музики був, є і буде.