Який зсьогодні день. 17 вересня – ушанування Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії. Іменини і традиції

Як зазначено в публікації, мати Софія і три її доньки, імена яких означають найбільші християнські чесноти, Віра, Надія, Любов жили у ІІ столітті в Римі.

"Софія була молодою вдовою, яка після смерті чоловіка сама виховувала трьох дочок – 12, 10 і дев'яти років. Росли дівчата напрочуд красивими, розумними й розсудливими, добра слава про них розповсюдилася по Риму. Дізнався про них і тодішній цар-язичник Адріан, який був дуже жорстоким до християн, тож викликав їх усіх чотирьох "на суд", – ідеться в публікації. – Цей суд означав одне – або вони принесуть жертву ідолам, відмовившись від віри у Христа, або ж залишаться з ним на вузькій тернистій дорозі, що приведе в царство небесне через страждання".

У ПЦУ зазначили, що матір Софію переконували, що достатньо буде лише кинути шматочок ладану до ніг "бездушного ідола" й можна буде, не привертаючи уваги, далі залишитися у своїй вірі, утім, вона "зважилася на смерть", а не на зраду.

"Жахливо уявити, скільки болю знесла матір, бачачи, як одну за одною катують і вбивають її дітей. Вона не благала про помилування, не зреклася Бога, а лише молилася до нього за укріплення віри, щоб не похитнутися, не зректися, щоб достойно зустріти смерть, а відтак – бути істинними християнами, – ідеться в публікації. – Особливо жорстоку кару підготував імператор Адріан для Софії – він її не вбив, залишив живою, віддавши їй тіла дочок. Як вияв "милості" їй дозволили похоронити дітей".

Жінка поховала тіла Віри, Надії та Любові на пагорбі за межами міста Рима.

"Згорьована матір три дні була на могилі своїх дітей, аж поки смерть не принесла завершення її душевних мук", – розповіли в церкві.

Цього дня молитовні звертання до святих мучениць пов’язані з проханням виховувати в собі ті християнські чесноти, імена яких вони носили, щоб наслідувати приклад їхньої жертовності й твердості у вірі.

"Щодо походження імен, то Софія [походить] від грецького слова "мудрість", Віра – від грецького "пістіс", Надія – від грецького "елпіс", а Любов – від грецького "агапі".

"Вітаємо жіноцтво, яке носить ці прекрасні імена, з іменинами", – зазначили в ПЦУ.

Контекст:

З 1 вересня 2023 року ПЦУ перейшла на новоюліанський церковний календар.

У ПЦУ пояснили, що нерухомі свята, пости, дні пам'яті святих відбуватимуться на 13 днів раніше. Наприклад, 8 (а не 21-го) вересня святкуватимуть Різдво Пресвятої Богородиці, 14 (а не 27-го) вересня – Воздвиження Хреста Господнього, 1 (а не 14-го) жовтня – Покрови Пресвятої Богородиці. З 15 листопада до 24 грудня триватиме Різдвяний піст, а Різдво святкуватимуть 25 грудня.

Юліанський календар розробили й упровадили в 45 році до нашої ери за наказом римського імператора Юлія Цезаря. Однак через неточності до XVI століття фіксували значне розходження між календарними й фактичними днями сонячного рівнодення, від яких залежали деякі релігійні свята (наприклад, Великдень). У зв'язку із цим папа римський Григорій XIII 1582 року ввів нову систему літочислення, яка пізніше дістала назву григоріанський календар (він випереджає юліанський на 13 днів).

Григоріанський календар до початку XX століття вже використовувала більшість країн світу у світському житті, проте деякі церкви, зокрема православні, і далі послуговувалися юліанським календарем. 1923 року собор східних православних церков постановив реформувати юліанський календар. Щоб не користуватися "папським" календарем, християни східного обряду розробили свій – новоюліанський. Різниця між ними полягає в тому, що для компенсації розбіжності календарного й астрономічного року в новоюліанському "пропускають" сім діб на 900 років, у григоріанському – три доби на 400 років; до 28 лютого 2800 року дати в календарях повністю збігаються.

З початком російської агресії 2014 року в Україні активізувалося обговорення переходу з юліанського, яким і далі користується православна церква країни-агресора, на новоюліанський календар. Після широкомасштабного вторгнення в лютому 2022 року цей процес прискорився: у січні 2023 року про перехід на новий стиль оголосив глава Української греко-католицької церкви Святослав (Шевчук); у травні аналогічне рішення ухвалив архієрейський собор ПЦУ (у липні його затвердив помісний собор церкви).