"Вони мені не вірять. Вони вірять у те, що показують на ТБ". Алієв, який вступив у тероборону, заявив, що не спілкується з батьками, які проживають у РФ
"Я народився в Росії. Але із 37 років свого життя 24 провів в Україні. Я вже українець, тут народилися мої діти. У Росії я тільки народився, а сам я українець. Звісно, війна на Донбасі – це дуже боляче, а зараз це відбувається по всій Україні. Я як чоловік не міг стояти осторонь. Спершу я зробив так, щоб мої діти звідси поїхали і не бачили цього. Було дуже прикро, коли мої діти плачуть і кажуть: "Тату, нам страшно". Моя справа була відправити їх і піти захищати Україну", – розповів він.
За словами Алієва, він не спілкується зі своїми батьками, які проживають у РФ.
"Скажу чесно, спочатку я спілкувався. Але зараз не спілкуюся. У себе в Росії вони дивляться телевізор і вважають, що ми фашисти, нацисти. Вони мені не вірять. Вони вірять тому, що показують на ТБ. Я доводити нікому нічого не збираюся. Я хочу бачити в усіх наших дітей не сльози на очах, а усмішку", – наголосив він.
Контекст:
Алієв народився 1985 року в Хабаровську (Росія) в сім'ї військовослужбовця. Із дитинства захоплювався футболом. Навчався у футбольній школі московського "Спартака", де, за спогадами Алієва, були дуже погані умови. 1999 року перевівся до футбольної академії "Динамо" (Київ). Пізніше набув українського громадянства.
2002 року Алієв почав виступати в резервному складі "Динамо". Того самого року дебютував у чемпіонаті України, став наймолодшим гравцем київської команди, який зіграв у цьому турнірі. У київському клубі грав до 2010 року, потім перейшов до московського "Локомотиву", але 2011 року знову повернувся до "Динамо". У 2014–2016 роках футболіст грав в "Анжі" (Росія), "Русі" (Львів) та "Таразі" (Казахстан).
За збірну України Алієв виступав у 2008–2012 роках. Він провів 28 матчів і забив шість голів.