Хто і коли придумав Червону книгу
Червона книга є переліком рідкісних видів флори і фауни, які зникають, але не в усіх країнах має юридичний статус.
Під загальною назвою "Червона книга" об'єднано кілька томів, у яких зібрано переліки рідкісних видів рослин і тварин, які зникають. Мета таких зведень – не тільки фіксація рідкісних видів флори і фауни, а й збереження їхніх популяцій.
Кожна окрема Червона книга об'єднує екземпляри тваринного і рослинного світу, які зникають, із певної країни, географічного регіону або заповідника.
Занесені до Червоної книги рослини і тварин у такий спосіб охороняють від використання та знищення людиною.
Прототипом Червоної книги стала Міжнародна конвенція з охорони птахів, підписана в Парижі у 1902 році. А в 1948 році Міжнародний союз охорони природи (МСОП) об'єднав роботи з охорони живої природи в різних країнах світу.
Уже за рік, у 1949-му, було створено постійну комісію з рідкісних видів, метою якої стало вивчення рідкісних видів рослин і тварин та визначення причин загрози їх вимирання.
Пітер Скотт, який очолював комісію, запропонував назвати список Червоною книгою. Такий термін вибрали невипадково. Червоний колір символізує небезпеку, тривогу, заборону і привертає увагу на психологічному рівні.
Червоні книги країн пострадянського простору фігурують у законодавчих документах. Завдання шкоди занесеним у Червону книгу популяціям передбачає штрафні санкції. У багатьох країнах Європейського союзу Червоні книги є лише науковими, не маючи юридичного значення.
У США своєї Червоної книги немає. Рідкісні популяції рослин і тварин там захищає закон "Про види, що зникають", ухвалений у 1973 році.