Морпіх Волинський розповів, як 2014 року в Криму його командир-зрадник завів до частини російського генерала

"Після випуску з Академії сухопутних військ у Львові я потрапив у 501-ий батальйон берегової оборони в Керчі, який у подальшому став батальйоном морської піхоти. Я дуже емоційно згадую ті часи, бо мене, молодого офіцера, ці обставини [2014 року] дуже вразили. Ми довіряли своєму командиру, чекали від нього якихось рішень тоді. Але ніяких рішень не почули, і взагалі він залишився служити в Російській Федерації", – сказав Волинський.

За його словами, тоді "менше трьох десятків людей" з частини поїхали на материкову частину України, решта зрадили присязі й залишилися в РФ.

"Деяких [зрадників потім] ми ліквідували, а деякі – 100% продовжують службу", – зазначив морпіх.

Журналістка спитала Волинського, які настрої панували серед побратимів, котрі потім зрадили присягу.

"На першому етапі, я думаю, всі були готові виконувати завдання. Потім, коли була ізоляція [військової частини], не було чіткого керівництва й наказів, вся військова вертикаль і дисципліна почали валитися. Я пам'ятаю, коли командир військової частини Саєнко завів першого генерала російського на територію військової частини, я зі своїми підлеглими забарикадувався в кімнаті підготовки офіцерів для нарад, закрили сейфом двері, кинули сітку-рабицю від ліжка на вікна й вимагали, щоб він вигнав російського генерала. Ми цього домоглися", – відповів він.

Волинський згадує, що після того вони "просто пішли з військової частини зі зброєю в підпілля, грубо кажучи, поки не була організована евакуація".

Він розповів, за якими ознаками тоді стало зрозуміло, що починається війна.

"Коли ракети поїхали через переправу, тоді було зрозуміло. Це було до "референдуму" [16 березня 2014 року]. Коли ми їхали, десь п'ять–сім діб гул стояв. Усі розуміли, що там відбувається. А потім з'явилися козаки, які били військових поза військовою частиною. І коли ми побачили, що вже немає поліції, вже немає вільного руху громадян по місту, коли місто стало просто пустим – було зрозуміло, що щось відбувається. І це точно називається війна", – описав Волинський.

За його словами, саме з тих морпіхів, які тоді вийшли із Криму на материкову частину України, і сформувався в подальшому батальйон знову.

Контекст:

Волинський служив у лавах морської піхоти у Криму, після анексії півострова продовжив службу в Миколаєві, у підрозділі морської піхоти. Учасник АТО. На початку повномасштабного вторгнення РФ у лютому 2022 року був у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти, виконував обов'язки її командира.

У травні разом з іншими захисниками "Азовсталі" за наказом вищого військового керівництва України вийшов із заводу і здався в полон.

У вересні п'ятьох командирів маріупольського гарнізону, зокрема Волинського, звільнили з РФ унаслідок обміну полоненими, й вони залишилися в Туреччині. В Україну захисники повернулися в липні 2023 року.

"Після мого повернення командувач на той час морської піхоти жодного разу не зв'язувався зі мною, жодних пропозицій про якісь посади не було. Наказами главкомів спускали двічі призначення в сухопутні бригади з пониженням. Я це сприйняв на власний рахунок і завершив службу в Збройних силах", – розповів Волинський УП.

Займається благодійництвом.