Фесенко про рішення суду за позовом Суркісів: Емоціями і політичними заявами влада прикриває слабкість юридичних позицій "ПриватБанку" в цьому конфлікті
Новина про рішення Печерського суду від 2 вересня у справі англійських компаній, пов'язаних із братами Григорієм та Ігорем Суркісами, викликала великий резонанс. Суд ухвалив рішення про стягнення з державного "ПриватБанку" $350 млн на користь компаній Суркісів. НБУ, Мінфін і прем'єр-міністр незадоволені результатом справи і планують оскаржувати вердикт суду. Ситуацію виданню "ГОРДОН" прокоментував керівник Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.
Націоналізація "ПриватБанку" була об'єктивно необхідною акцією і відповідала державним інтересам
– Ви стежите за цією справою й уже коментували її. Що означає вчорашнє рішення Печерського суду?
– Нічого надординарного і катастрофічного не сталося. Печерський суд лише підтвердив рішення попередніх судів щодо цих питань, яких не виконали. І перше рішення в цій справі було ще 2017 року, тобто за президентства Петра Порошенка. Судячи з усього, судова епопея триватиме і далі, оскільки міністр юстиції заявив про намір оскаржити рішення Печерського суду.
Бурхливу реакцію представників влади на рішення суду спричинено, по-перше, тим, що вони програли, і йдеться про досить великі суми. По-друге, емоціями і політичними заявами вони прикривають слабкість юридичних позицій "ПриватБанку" в цьому конфлікті. За колишнього керівництва Нацбанку України (Валерії Гонтаревої та компанії) було ухвалено явно маніпулятивні і юридично не цілком коректні рішення у процесі націоналізації "ПриватБанку". І нинішнє керівництво державного "ПриватБанку" України, Нацбанку України та уряду змушене віддуватися за помилки і сумнівні процедурні схеми, реалізовані Гонтаревою.
– У справі фігурує шість британських компаній. Які в них претензії і як вони пов'язані із "ПриватБанком"?
– Англійські компанії володіли коштами, розміщеними у 2012–2014 роках на депозитних рахунках, відкритих у кіпрській філії "ПриватБанку". Сума чимала – тільки самого тіла депозиту $250 млн, плюс додайте сюди ще відсотки за всі ці роки. Потім, як ми всі пам'ятаємо, відбулася націоналізація "ПриватБанку", яка була об'єктивно необхідною акцією, відповідала державним інтересам.
У процесі націоналізації шість англійських компаній вкрай сумнівно визнали "пов'язаними" із "ПриватБанком", їхні кошти в цьому банку потрібно було примусово обміняти на акції додаткової емісії (це називають процедурою bail-in) під час націоналізації фінустанови, надалі держава викупила їх за 1 грн. Простіше кажучи, їхні кошти фактично списали.
І якщо суть претензій держави до колишніх власників "ПриватБанку" була зрозумілою, то щодо англійських компаній усе так і залишилося загадкою. Не кажучи вже про порушення процедури, коли компаніям навіть не надали права оскаржити рішення банківського регулятора про визначення їхньої пов'язаності.
Питання стягнення державних коштів не стоїть. Ідеться суто про повернення "ПриватБанком" приватних грошей
– Якщо компанії було зареєстровано у Великобританії, а гроші тримали на Кіпрі, то технічно можливо такі активи націоналізувати в Україні у принципі?
– Українські чиновники примудрилися порушити законодавство не тільки України, а й держави – члена ЄС (Республіка Кіпр). На момент списання грошей із депозитів англійських компаній діяла заборона Центробанку Республіки Кіпр, яка унеможливлювала будь-які операції із грошовими активами, крім обслуговування депозитів (виплата тіла депозитів і відсотків за депозитом). Крім того, кіпрський суд видав безстрокову заборону, що діє по всьому світу, за якою заборонено списувати або в інший спосіб припиняти дію таких депозитів.
До речі, в історії зі списанням грошей із рахунків кіпрської філії "ПриватБанку" взагалі відбувається якась детективна історія. Зокрема, банк неодноразово заявляв, що гроші трансформували в капітал. Однак у своєму щорічному звіті від 31 грудня 2019 року банк вказує, що на закінчення 2019 року в депозити юридичних осіб включено понад 6,8 млрд грн коштів кіпрської філії "ПриватБанку", які були предметом конвертації зобов'язань у капітал під час націоналізації 2016 року.
Вказані кошти філія банку не переказала через заборону Центрального банку Кіпру на проведення філією міжбанківських розрахунків із банком і у зв'язку із судовими позовами, відкритими за цими коштами. З огляду на останнє, можна зробити висновок, що кошти з депозитів у капітал банку не трансформували, їх просто не повертають законним власникам без будь-яких підстав.
– Чи означає все це, що законність рішення про націоналізацію "ПриватБанку" тепер під питанням?
– Це принципово важлива деталь: зараз узагалі не заперечують самої процедури націоналізації "ПриватБанку", не стоїть питання стягнення державних коштів. Ідеться суто про повернення "ПриватБанком" приватних коштів. І ці гроші є, що підтверджує вищевказана звітність.
Украй негативним наслідком судового конфлікту в цій справі є сам прецедент невиконання судових рішень. Україна і так уже серед лідерів за кількістю скарг наших громадян до Європейського суду з прав людини. На нашу країну припадає приблизно 15% скарг, більшість із яких якраз стосується невиконання рішень національних судів. І головне питання тут, чи готова держава нарешті виправляти таку негативну ситуацію.
Якщо рішення судів і далі не виконуватимуть, то вже завтра претензії можуть висунути безпосередньо до держави. І вже Україна як держава зазнає репутаційних ризиків через неправомірні дії окремих посадовців, а всі фінансові витрати покладуть на українських платників податків.