Конфлікт інтересів глобальних масштабів. The Atlantic пояснив, чому у США вища корупція, ніж в Україні

Представників адміністрації Трампа не можна звинуватити в отриманні відкатів, але їхня корупція глибша, вважає Еплбаум
Фото: The White House / Flickr

Попри війну, українські інституції мають здатність боротися з корупцією й очищувати владу, тоді як американські й російські переговорники, які працюють над "мирним планом" президента США Дональда Трампа, шукають способів укласти вигідні для себе угоди. Про це американська журналістка й історикиня Енн Еплбаум написала в колонці для The Atlantic 7 грудня.

"Корупція Трампа гірша за корупцію в Україні", – пише у своїй колонці Еплбаум. 

У статті журналістка розповідає про операцію "Мідас" – з викриття, як зазначали в НАБУ, "високорівневої злочинної організації", котра могла діяти у сфері енергетики. У межах розслідування правоохоронці оголосили підозри низці топпосадовців, Верховна Рада після того відправила у відставку чинну і колишнього міністрів енергетики України Світлану Гринчук і Германа Галущенка, який останнім часом очолював Мін'юст. 

За словами журналістки, багато українців і багато європейців вважають, що розслідування масштабної схеми корупції в енергетиці підтримала адміністрація Трампа, щоб послабити президента Володимира Зеленського і змусити його до капітуляції у війні з Росією. Утім, Еплбаум вважає це малоймовірним, з огляду на те, що адміністрація лідера США перестала просувати антикорупційну політику в усьому світі й після закриття USAID різко скоротила співпрацю з українськими правоохоронними органами. 

Керівник підрозділу детективів НАБУ Олександр Абакумов, який публічно коментував перебіг операції "Мідас", в інтерв'ю Еплбаум заявив, що, на його думку, Україну послаблює не прозорість, а корупція. За його словами, якщо Україна терпітиме корупцію, "ми програємо війну, переговори й відновлення України". Співзасновниця і виконавча директорка Центру протидії корупції Дар'я Каленюк вказала, що завдяки цьому розслідуванню "в нас є шанс врятувати країну і зробити її сильнішою".

Ці переконання радикально відрізняються від переконань противників України, вважає Еплбаум. Вона звертає увагу, що від самого початку своєї кар'єри нелегітимний президент Росії Володимир Путін прагнув збагатити себе і своє оточення через росіян і "був піонером" у використанні секретних офшорних рахунків і підставних компаній для переказів державних активів у свої кишені. Він також роками намагався не дати простим росіянам дізнатися про свої фінанси.

У січні 2021 року російський опозиціонер Олексій Навальний випустив документальний фільм "Палац Путіна", який розповідав про маєток глави Кремля під Геленджиком, вартість котрого оцінюють у 100 млрд руб. Фонд боротьби з корупцією Навального стверджував, що гроші на такий палац крадуть із російського бюджету. Як зазначає Еплбаум, розслідування розкрило мережу відкатів і платежів главі Кремля, що є набагато ширшою і далекосяжнішою, ніж скандал, котрий розслідують в Україні. 

Команда Навального оприлюднила розслідування на третій день після повернення опозиціонера в Росію з Німеччини, де його лікували після отруєння бойовою речовиною "Новачок". Політичних наслідків для Путіна і його оточення від цього розслідування не було. Проти Навального в Росії порушили кілька справ. Із грудня 2023 року він перебував у колонії в селищі Харп у Ямало-Ненецькому окрузі, де відбував 19-річний строк у справі про організацію "екстремістської спільноти".

16 лютого 2024 року місцеве управління Федеральної служби виконання покарань повідомило про смерть Навального. Дружина опозиціонера Юлія Навальна вважає, що Путін має персонально відповісти за смерть російського опозиціонера. 

Путін заблокував усі подальші розслідування своїх статків, посадив до в'язниці протестувальників, вигнав із країни справжніх журналістів і розпочав повномасштабне вторгнення в Україну, нагадала Еплбаум. 

Журналістка вважає, що американці, які беруть участь в переговорах у Москві щодо "мирного плану" врегулювання російсько-української війни, не є жорстокими диктаторами, але й не є державними службовцями, які діють винятково в інтересах прозорості, "підзвітності й патріотизму".  

Основні переговори з Україною і Росією ведуть спецпосланник президента США Стів Віткофф, який раніше був девелопером, і зять Трампа Джаред Кушнер. Еплбаум звернула увагу, що останній є власником інвестиційної компанії, котра одержала $2 млрд від Саудівської Аравії, а російський переговорник – очільник Російського фонду прямих інвестицій Кирило Дмитрієв, як вважають, має тісні звʼязки із саудівським фондом. Вони давно знайомі, інформують ЗМІ.

Як писала The Wall Street Journal, російські бізнесмени, відомі своєю близькістю до Путіна, "заманюють американські компанії багатомільярдними угодами у сфері рідкісноземельних металів та енергетики", щоб "змінити економічну карту Європи і водночас вбити клин між Америкою та її традиційними союзниками". Деякі із цих компаній мають зв'язки із сім'єю Трампа.

Як вважає Еплбаум, Віткофф і Кушнер не беруть відкати за державними контрактами, як зараз звинувачують деяких українських посадовців. На її думку, їхня корупція є набагато глибшою: вони використовують інструменти американської держави так, що це приносить користь їхнім друзям і діловим партнерам, навіть якщо це завдає жахливої шкоди американським союзникам і репутації США. Це конфлікт інтересів у величезних масштабах, який не має реальних прецедентів у сучасній американській зовнішній політиці, пише Еплбаум.

Контекст:

За підсумками 2024 року Україна має 35 балів зі 100 за Індексом сприйняття корупції й посідає 105-те місце зі 180 країн. Україна втратила один бал в Індексі через формальний підхід до виконання багатьох реформ або свідоме пробуксовування в їхній реалізації.

30 листопада Трамп заявив про "деякі складні проблеми" України, пригадавши скандал в енергетиці. 

1 грудня президент Франції Еммануель Макрон, коментуючи гучну справу "Мідас", заявив, що антикорупційні органи, які створили в Україні, виконують свою роботу. Водночас не можна знайти жодної антикорупційної справи у країні-агресорі Росії. Тому що у РФ немає незалежних органів боротьби з корупцією і немає незалежного правосуддя.