Щаранський: Ми, дисиденти, знали, що СРСР розвалиться. Україна завжди була критичною точкою
"Ми, дисиденти, – ми завжди були впевнені, що Радянський Союз розвалиться. На відміну від усіх "совєтологів" світу, ми вірили, знали... Було зрозуміло, що режим, який витрачає всі свої сили, щоб тримати стільки мільйонів людей під контролем, зрештою, він вичерпає свої сили і він розвалиться. Але як він розвалиться? Ми уявляли сценарій. І в усіх наших сценаріях завжди критичною точкою була Україна: починалося все у Східній Європі, починали люди повставати... І от коли доходило до України, щойно Україна відокремиться, Радянському Союзу кінець. Так ми собі уявляли", – сказав Щаранський.
Він вважає, що "більш-менш так" усе і сталося. Тепер, зазначає політик, у контрсценарії Путіна про відновлення імперії Україна відіграє і від самого початку відігравала критичну роль.
За словами Щаранського, Путін особисто розповідав його знайомому, що вважає Катерину II, Петра I та генсека СРСР Йосипа Сталіна великими людьми і думає, що тепер їхня "велика місія" лежить на ньому – "відновлення великої держави". Щаранський припускає, що Путін вирішив, ніби в нього є ця місія, під час війни з Грузією, коли він "побачив, що світ це приймає". Після цього він шукав відповідний момент.
"І такий момент явної слабкості Заходу настав, коли [експрезидент США Барак] Обама поставив червону лінію, що Сирія може робити, а чого не може, що якщо вона застосує хімічну зброю – усе, цьому кінець, а потім порушив своє слово і ні на яку війну із Сирією не наважився", – сказав Щаранський.
Після цього, звернув увагу Щаранський, Путін зробив дві речі: створив військову базу в Сирії й установив повний контроль над її повітряним простором, а також анексував Крим і переконався, що реакція Заходу на такі речі "навіть якщо й буде, то така, яку він може терпіти". "Це була його перша стадія війни з Україною", – зазначив політик.
Контекст:
Щаранський розповів, що кілька разів зустрічався з Путіним. На його думку, із часом Путін вирішив, що жодного визнання йому не потрібно, тому що в різних країнах політики приходили й ішли, а він залишався на своїй посаді.