Шуляк за пунктами відповіла на критику законопроєкту про містобудування

Олена Шуляк: Ми тримаємо постійний зв'язок із представниками фахового середовища й антикорупційними організаціями для продовження відкритого діалогу
Фото: stopcor.org

Україні давно була необхідна реформа містобудування, яка б привнесла нові принципи взаємодії для розвитку міст, і саме для цього було розроблено законопроєкт №5655, заявила в колонці для ZN.UA голова партії "Слуга народу", народна депутатка Олена Шуляк.

"Головні бенефіціари нового закону це, звісно, громади. На підтримку законопроєкту виступила Всеукраїнська асоціація громад, що налічує понад 800 громад по всій Україні. Проте низка мерів великих міст виступили проти. У своєму зверненні до президента України щодо ветування закону (його підписали небагато, лише 39 мерів з усієї України) Асоціація міст України перелічує вісім ключових претензій до документа. Подекуди це узагальнені позиції, які можуть свідчити про нерозуміння самих підвалин реформи. Подекуди  окремі деталі або винятки в нормах, які подаються поза контекстом або безальтернативні", зазначила політикиня.

Вона написала у своїй колонці коментар до кожного з восьми пунктів.

Зокрема, Шуляк зазначила, що відповідальність реєстраторів за невиконання чи порушення закону передбачена загальними нормами законодавства і не потребує окремого врегулювання у сфері містобудування. За її словами, у межах реформи передбачено посилення відповідальності всіх учасників містобудування, зокрема й реєстраторів.

Асоціація міст України заявляла, що законопроєкт стимулює самовільне будівництво, оскільки запроваджується обов'язок відшкодування його вартості органом місцевого самоврядування у разі ухвалення судом рішення про незаконність будівництва, зазначила нардепка.

"Згідно із законопроєктом №5655, об’єкт самочинного будівництва може бути примусово демонтований без будь-якої компенсації забудовнику і, навпаки, коштом забудовника. Проте Асоціація міст України зробила акцент на самій можливості надання компенсації за об’єкт самочинного будівництва, незважаючи на те, що йдеться про конкретні випадки, можливі за низки обставин. По-перше, суд повинен установити можливість існування будівлі: що не порушено права третіх осіб, немає ризиків виникнення аварійної ситуації, у земельної ділянки відповідне призначення тощо. По-друге, власник земельної ділянки має не заперечувати проти існування будівлі, й тоді суд може визнати його власником самочинно зведеного об’єкта", – пояснила Шуляк.

Також вона заявила, що, всупереч твердженням критиків, законопроєкт не легалізує незаконне будівництво, яке вже є до набуття чинності законом.

"Це чергове твердження, що не відповідає дійсності. Об’єкти, що споруджувалися без набуття права на виконання будівельних робіт, можуть прийматися в експлуатацію, тільки якщо вони відповідають критеріям для об’єктів, які можуть споруджуватися на підставі будівельного паспорта. Ідеться про конкретні визначені законом випадки, і це не є законодавчою новелою, адже аналогічна норма була й у старому законі. Ще один тип об’єктів, що споруджувалися без набуття права на виконання будівельних робіт і можуть прийматися в експлуатацію, – це об’єкти сільськогосподарського призначення також із визначеними критеріями. Вони мають відповідати критеріям об’єктів із незначним класом наслідків (СС1). Така норма зумовлена необхідністю забезпечити продовольчу безпеку, зокрема в умовах воєнного стану. Жодних інших винятків новий закон не передбачає", – написала політикиня.

Розбираючи інші зауваження до законопроєкту, Шуляк зазначила, що контроль та нагляд за забудовниками не передають приватному бізнесу, як стверджують незгодні з реформою, а відбувається демонополізація функцій контролю для зниження корупційних ризиків замовник може сам обирати орган контролю, якщо не йдеться про складний інфраструктурний проєкт або об'єкт культурної спадщини. Стосовно претензії щодо обмеження можливостей органів місцевого самоврядування в частині нагляду та контролю за будівництвом, нардепка наголосила: у них таких повноважень раніше не було.

"Органи місцевого самоврядування отримають нові повноваження. Зокрема, вони можуть здійснювати містобудівний контроль, якщо замовник будівництва обрав їх як контролера. Вони здійснюють містобудівний контроль завжди за об’єктами самочинного будівництва  у разі невиконання приписів органу містобудівного контролю. Важливим нововведенням є те, що постійний моніторинг забудови у громадах стає обов’язком, а не можливістю для органів місцевого самоврядування. У цьому контексті дивує, що обурення викликають технічні методи ведення моніторингу. Моніторинг забудови не має дублювати містобудівний контроль, адже це дві різні функції, і їхнє виконання одним суб’єктом було б конфліктом інтересів. Передбачених законопроєктом методів моніторингу більш ніж достатньо. Усі документи та звіти містяться в електронній системі, до якої ОМС матиме повний доступ", – заявила Шуляк.

Вона зазначила, що разом із Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури і Міністерством цифрової трансформації працює над донесенням "справжнього змісту реформи й законопроєкту №5655".

"Ми тримаємо постійний зв'язок із представниками фахового середовища й антикорупційними організаціями для продовження відкритого діалогу та залучення спільноти до успішної реалізації реформи містобудування", – резюмувала народна депутатка.

Контекст:

Верховна Рада підтримала проєкт закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери містобудівної діяльності" у першому читанні 1 липня 2021 року. Автори документа запропонували зміни до шести кодексів та 21 закону. Вони розраховують, що ухвалення проєкту закону не лише дасть змогу знизити корупційні ризики та підвищити публічність і прозорість у цій галузі, а й чітко визначить права, обов'язки, відповідальність учасників будівництва.

1 грудня 2022 року парламент зняв законопроєкт із розгляду. На його доопрацюванні наполягали Асоціація міст України, мери міст, Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), Міністерство культури та інформполітики, Національна спілка архітекторів України.

13 грудня Верховна Рада ухвалила законопроєкт у цілому. За нього проголосувало 228 депутатів.