Україна й Польща домовилися про співпрацю у сфері національної пам'яті

Документ підписали серед інших угод, укладених під час візиту до Києва прем'єр-міністра Польщі Матеуша Моравецького.

Моморандум підписали міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко і віцепрем'єр-міністр – міністр культури та національної спадщини Польщі Петро Глинський.

"Чому це вкрай важливо саме сьогодні? Урегулювання історії є не лише гуманітарним питанням, а й безпековим. "Пам'ятаємо і пробачаємо". Ця формула щодо історичної пам'яті та майбутньої співпраці між нашими країнами може бути шляхом щирого порозуміння – без амнезії, але й без образи та мстивості", – заявив Ткаченко.

Меморандум передбачає співпрацю держав у розшуку, ексгумації, похованні, святкуванні, легалізації, реконструкції та правовій охороні місць ушанування та поховань.

Для цього планують створити українсько-польську робочу групу, яка виконуватиме спільні домовленості. До неї увійдуть експерти та представники профільних установ держав, а очолять заступники міністрів культури обох країн.

Реалізацію меморандуму розпочнуть після закінчення тримісячного періоду після скасування воєнного стану на всій території України. Першим завданням групи стане встановлення порядку, компетенції й термінів подання заяв і розгляду справ у сфері національної пам'яті.

"Таким чином питання, які російські спецслужби довгий час намагалися зробити між нашими країнами приводом для сварок, ідуть у минуле", – додав Ткаченко у Facebook.

Президент України Володимир Зеленський 30 квітня заявив, що історичні питання між двома країнами тепер "дрібні порівняно з тим, якими об'єднаними стали наші країни від початку цієї зухвалої війни з боку Росії".

Контекст:

Між Україною та Польщею є низка спірних питань щодо підходів до історичних подій. Моравецький, який очолює уряд країни з кінця 2017 року, аж до зими 2022 року відмовлявся від візитів в Україну до врегулювання історичних суперечок. Він наголошував, що у поляків та українців тривала спільна історія, сповнена болючих моментів, і в ній "ще багато незагоєних ран". За його словами, цю історію не можна забувати, а добрі відносини можна побудувати лише на історичній правді.

Зокрема, відрізняються оцінки збройних конфліктів між поляками та українцями, які розпочалися під час Другої світової війни і тривали до 1947 року. Історики, особливо польські, виокремлюють 1943 рік і події на Волині, відомі як Волинська різанина, або Волинська трагедія. В інші роки вони відбувалися на Холмщині та в Закерзонні. Точна кількість загиблих у цих конфліктах невідома й досі, але жертви сягають десятків тисяч. Більшість загиблих була поляками.

22 липня 2016 року Сейм Польщі визнав Волинську трагедію геноцидом, а також встановив 11 липня Національним днем пам'яті жертв геноциду, скоєного українськими націоналістами проти громадян Другої Речі Посполитої.

8 вересня Верховна Рада ухвалила заяву, у якій назвала рішення польського Сейму некоректною оцінкою трагічних подій.

У жовтні 2016 року Сейм і Верховна Рада ухвалили спільну Декларацію пам'яті та солідарності, яка мала покласти край історичним суперечкам. Незважаючи на це, історичне питання залишалося джерелом напруженості між країнами.

Український інститут нацпам'яті у травні 2017 року повідомляв, що протягом трьох років у Польщі було зруйновано або пошкоджено 15 українських пам'ятників. Жодного пам'ятника не відновлено. Після цього Український інститут національної пам'яті зупинив процес легалізації польських меморіальних об'єктів на території України.

1 лютого 2018 року в Польщі ухвалили поправки до закону про Інститут національної пам'яті, які встановили кримінальну відповідальність за заперечення участі українських націоналістів та членів українських організацій, які співпрацювали з німецьким Третім рейхом, у злочинах проти поляків у 1925–1950 роках. Українська влада засудила цей документ.

2019 року президент Польщі Анджей Дуда заявив, що події 1940-х років на Волині були "не війною між Польщею та Україною, а просто етнічною чисткою, просто йшлося про те, щоб поляків із цих територій видалити".

Улітку 2019 року Інститут національної пам'яті Польщі оголосив пошуки свідків "геноциду з боку ОУН-УПА" проти поляків на Волині у роки Другої світової війни. Тодішній директор Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович заявляв, що польський Інститут нацпам'яті "зберігає дуже односторонній підхід, говорячи лише про злочини проти польського населення і замовчуючи злочини, що мали місце проти українського населення".

Після знесення на території Польщі пам'ятника Українській повстанській армії у Грушовичах українська сторона відмовила польській у пошуку та ексгумації похованих на території України поляків. У серпні 2019-го президент України Володимир Зеленський заявив, що готовий розблокувати проведення робіт із пошуку та ексгумації, польська сторона має впорядкувати українські місця пам'яті в Польщі. У січні 2022-го Моравецький заявив, що цього питання ще не вирішили.