Усик заявив, що піде у президенти. Хто ще з відомих спортсменів став політиком?
Чемпіон світу з боксу Олександр Усик заявив, що після завершення спортивної кар'єри планує піти в політику й припускає участь у виборах президента. Після його заяви видання "ГОРДОН" вирішило згадати, як політика давалася іншим його колегам по спорту.
Віталій Кличко – мер Києва
Колега Усика по боксу, багаторазовий чемпіон світу у важкій ваговій категорії, тричі балотувався в парламент (2006-го, 2007-го і 2012 року). 2014 року Кличко переміг на виборах мера Києва від партії УДАР.
На цій посаді його неодноразово критикували, зокрема через стан укриттів і загибель людей біля одного із зачинених сховищ. Також президент України Володимир Зеленський цієї зими звинуватив мера в "низькій інтенсивності" боротьби з наслідками російських повітряних атак на столицю. Однак громадські діячі припускали, що атаки на Кличка можуть бути спробою зняти його з посади й послабити місцеве самоврядування.
Арнольд Шварценеггер – губернатор Каліфорнії (США)
Прихильник України й критик нелегітимного президента Росії Володимира Путіна, відомий голлівудський актор після кар'єри в кіно обіймав посаду губернатора Каліфорнії (2003–2011 роки). Він ініціював політику скорочення державних видатків, навіть відмовився від своєю зарплати в розмірі $175 тис. на рік. Однак урізання соціальних програм викликало критику в суспільстві й гострі суперечки із законодавцями.
Ішовши з посади 2011 року Шварценеггер заявив, що до "глухого кута" в бюджетних реформах призвела зламана політична система, писав CBS News.
Джордж Веа – президент Ліберії
Володар "Золотого м'яча" 1995 року після завершення футбольної кар'єри здобував місце в Сенаті Ліберії, а 2017 року виграв на виборах президента. Він став першою людиною зі спортивним минулим, яка очолила державу.
Однак його неодноразово критикували, заявляючи що він не відповідав очікуванням щодо розвитку футболу у країні. The Economist писав, що Веа не впорався з президентством через гострі економічні проблеми й корупцію у країні.
Едсон Арантіс ду Насіменту (Пеле) – міністр спорту Бразилії
"Король футболу", тричі чемпіон світу (1958-го, 1962-го і 1970 року) після завершення кар'єри обіймав посаду міністра спорту Бразилії з 1995-го до 1998 року в уряді президента країни Фернандо Енріке Кардозо. Він ініціював реформу спортивної системи для боротьби з корупцією і змін у футболі, яка пізніше дістала назву "закон Пеле". Однак колишній спортсмен зіткнувся з критикою через те, що не робив відкритих політичних заяв під час військової диктатури у Бразилії (1964–1985 роки), писало Correio Braziliense.
29 грудня 2022 року він помер у віці 82 років.
Менні Пак'яо – сенатор (Філіппіни)
Один із найзнаменитіших боксерів у світі, багаторазовий чемпіон, 2021 року оголосив про те, що йде з боксу. Спочатку Пак'яо обрали до Палати представників, а 2016 року він став сенатором Філіппін. Пак'яо також намагався балотуватися у президенти своєї країни. Пізніше казав, що шкодує, що пішов у політику. Аргументував це тим, що багато політиків у країні корумповані, писав Philstar Life. Він повернувся до боксу й вийшов на ринг 20 липня 2025 року.
Каха Каладзе – мер Тбілісі (Грузія)
Колишній футболіст, який грав за AC Milan і збірну Грузії, після кар'єри увійшов у грузинську політику. Був віцепрем'єром й міністром енергетики. 2017 року став мером Тбілісі. Він представляє керівну партію "Грузинська мрія" й активно просуває її політику. Зокрема, висловлювався проти запровадження санкцій проти країни-агресора Росії, називаючи їх шкідливими для грузинської економіки. Напередодні виборів мерів, які відбулися восени 2025 року, "Грузинська мрія" використала для агітації зображення війни Росії в Україні.