Зеркаль: Є ризик того, що поширення вимог ЄС на "Північний потік – 2" зробить поведінку РФ ще агресивнішою

Поширення вимог газової директиви Євросоюзу на "Північний потік – 2" може зробити поведінку Росії ще агресивнішою, написала заступник міністра закордонних справ України Олена Зеркаль у Facebook.

"Перше і головне – на газопроводи із третіх країн, у тому числі на "Північний потік – 2", буде поширено право ЄС. Це було і лишається ключовим положенням запропонованих змін. Саме йому опиралися Німеччина, Австрія і низка інших держав-членів. І вони ж нарешті погодилися з цим", – зазначила вона.

Більша частина змін присвячена проблемі відповідності газопроводів, які починаються за межами ЄС, європейському законодавству, заявила Зеркаль.

"Директива визначає, як оператор газопроводу та регулятор мають діяти, щоб забезпечити відповідність "Північного потоку – 2" вимогам енергетичного права ЄС. Регулятор держави-члена може консультуватися з органами влади РФ, звідки походить "Північний потік – 2". Лише як виняток Німеччина може отримати дозвіл укласти міжурядову угоду з РФ. Мова тут іде лише і винятково про регулювання економічних аспектів роботи газопроводу. Держави і далі вирішують самостійно всі інші питання, що стосуються "Північного потоку – 2". Наприклад, питання захисту довкілля чи безпеки", – написала заступник міністра.

Вона підкреслила, що це особливо важливо для Данії, яка ще має ухвалити рішення про те, дозволяти чи забороняти будівництво цього газопроводу у своїх територіальних водах. На думку Зеркаль, у країни є достатньо аргументів для того, щоб відмовити.

"Досить довго вирішувалося, хто саме в ЄС має компетенцію в цих питаннях. Проблема дійсно непроста у світлі розподілу компетенції між державами-членами й інституціями ЄС. На нинішньому етапі розвитку Європейського союзу надання компетенції інституціям ЄС є проблематичним у принципі, не лише у сфері енергетики. Із цих причин це національна компетенція держав-членів. Друге питання – яка саме держава чи держави має вирішити питання економічних аспектів роботи "Північного потоку – 2". Фінляндія, Данія, Німеччина, Польща чи всі разом? Саме це є предметом французько-німецького "компромісу" – у випадку з "Північним потоком – 2" – це Німеччина, бо саме вона є державою входу на територію ЄС", – додала вона.

Зеркаль нагадала, що Україна вимагала поширення газової директиви ЄС на "Північний потік – 2". За її словами, тепер треба забезпечити імплементацію цих змін.

"Разом із тим, ухвалення цих змін саме по собі не знімає безпекових ризиків "Північного потоку – 2". Ми побачили дуже агресивну реакцію з боку РФ на спроби регулювати "Північний потік – 2". Аж до того, що "добудуємо "Північний потік" і розберемося з Україною". Тепер це чітке гасло російської пропаганди. Є ризик того, що поширення вимог ЄС на "Північний потік – 2" зробить поведінку РФ ще агресивнішою. Це вимагає посилення тиску на Росію, включно з можливими санкціями", – написала Зеркаль.

12 лютого Європейський парламент, Рада ЄС та Європейська комісія погодили поправки до газової директиви. Перед цим їх схвалив Комітет постійних представників держав Євросоюзу. Вони, зокрема, торкаються газопроводу "Північний потік – 2". За даними ЗМІ, згідно з проектом, нагляд за поширенням норм газової директиви на газопроводи з третіх країн буде в компетенції країни, через яку труба входить на територію Євросоюзу. У випадку з "Північним потоком – 2" мова йде про Німеччину.

Тепер Європарламент і Рада ЄС мають офіційно затвердити зміни.

"Північний потік – 2" – другий газопровід, який має зв'язати Росію з Німеччиною дном Балтійського моря. Протяжність маршруту – понад 1200 км, потужність нового трубопроводу становитиме 55 млрд м&³3; газу на рік. Вартість проекту – €9,5 млрд, його порівну фінансують російський "Газпром" і п'ять європейських компаній. У "Газпромі" прогнозують, що "Північний потік – 2" введуть в експлуатацію до кінця 2019 року.