"Почався обстріл, і це було страшно". Історія Єви Загнітко
Фонд Ріната Ахметова створив проєкт "Рінат Ахметов – Допоможемо. Історії мирних", мета якого – задокументувати долі тих, хто постраждав від бойових дій. Це цикл відеосповідей, за якими – доля всього Донбасу і які зачіпають душу кожного, хто їх побачив. Єва Загнітко переїхала із сім'єю з Макіївки до Києва, але досі не може забути рідного міста та обстрілів.
Шостий рік триває збройний конфлікт на Донбасі. За цей час частина населення регіону виїхала на мирні території, ставши вимушеними переселенцями. Ще більше людей досі залишаються жити під обстрілами, часто у злиднях і забутті. Однак є незрима нитка, яка пов'язує тих, хто виїхав, і тих, хто залишився. Це біль спогадів про трагедію, яка назавжди змінила їхнє життя. Трагедія багатомільйонного регіону стоїть за кожною історією, ось тільки звучать вони зовсім тихо. І на це є кілька причин, вважають у Фонді Ріната Ахметова.
Перша – відсутність системного підходу на рівні держави до документування спогадів жертв конфлікту. Друга – делікатний підхід до процесу збору такої інформації. Спогади про зруйновані будинки і загиблих близьких у багатьох настільки болючі, що люди фізично не у змозі передати їх словами. І водночас вони хочуть, щоб їхні історії почули. Щоб про трагедію пам'ятали і знали в Україні та далеко за її межами. Щоб не було байдужості до людей, які продовжують жити під обстрілами.
Проєкт "Рінат Ахметов – Допоможемо. Історії мирних" – це, зокрема, серія монологів людей, які живуть з обох боків лінії зіткнення, про те, що їм довелося пережити під час збройного конфлікту на Донбасі. Це короткі сповіді про звичний спосіб життя, що раптово зруйнувався, про втрату друзів, близьких і рідного дому. Героями відео стали учасники проєкту "Мирне літо – дітям Донбасу", одна з них – 13-річна Єва Загнітко.
Залишилися переважно ті, кому нікуди і немає за що виїжджати
У Єви є дві молодші сестри – Юнона та Аделіна. Сім'я переїхала в Київ із Макіївки. Єва мріє хоч на мить побачити рідну Макіївку.
"Макіївка була дуже розвиненою: велике населення і багато торгових центрів. Зараз багато з них закрили, а людей стало мало. Залишилися переважно ті, кому нікуди і немає за що виїжджати", – розповідає дівчинка.
Тепер її найзаповітніша мрія – щоб конфлікт закінчився і можна було повернутися в рідне місто, яке вона згадує із сумом.
"Ми сиділи з мамою вдома, як раптом почали вити сирени. Почався обстріл, і це було страшно. Потім, якщо сильно стріляли і ми були у бабусі, то спускалися в підвал", – згадує Єва.
У Макіївці досі живуть Євині бабуся з дідусем. І деякі однокласники, за якими дівчинка дуже сумує.
У 2019 році Єва і Юнона пройшли курс психологічної реабілітації в дитячому таборі Святогірська в межах проєкту "Рінат Ахметов – дітям. Мирне літо". Єва та її сестрички цього року також стали учасницями всеукраїнської акції "Рінат Ахметов – дітям!": ось уже протягом 19 років у переддень Нового року діти з інтернатів, дитячих будинків сімейного типу та учасники проєктів Фонду Ріната Ахметова дістають привітання. Упродовж останніх п'яти років її учасниками стало понад 700 000 українських хлопчиків та дівчаток. Цього року 90 000 дітей разом із привітаннями знайдуть віру в диво та добро.
Єва, Юнона та Аделіна отримали в подарунок солодкі сюрпризи і комплект спортивного інвентарю. Для старших сестер він виявився дуже доречним, адже Єва та Юнона ведуть активний спосіб життя.
"Я займаюся кавер-денсом. Разом із командою ми ставимо свої версії хореографічних виступів відомих колективів. Зараз посилено готуємося до фестивалю, який відбудеться на початку наступного року", – розповіла Єва.
За чотири роки знайомства з проєктом Єва і Юнона зустріли багато старих друзів і знайшли нових.
"Дуже хотілося б знову побувати на "Мирному літі". Фонд Ріната Ахметова займається дуже важливою справою і допомагає багатьом людям. Особливо дітям, яких такі проєкти роблять по-справжньому щасливими. Ми дуже вдячні за таку турботу, зокрема і про нас", – сказали Єва і Юнона.
Як розповіла їхня мама Надія Геннадіївна, завдяки проєкту діти буквально розцвіли. Особливо це стало помітно минулого літа.
"Дівчата запалювали на повну і що два-три дні влаштовували костюмовані танцювальні постановки. А коли довелося їхати і розлучатися з друзями, Юнону довелося довго заспокоювати – так гірко вона плакала", – розповіла жінка.