Кучма: Без Кравчука не було б і сьогоднішньої війни за незалежність, бо просто не було б за що битися

Кучма говорив про війну, яку Росія веде проти України, висловивши думку, що історія виставила рахунок українцям.

"Мені іноді здається, що 30 років тому історія влаштувала нам перевірку на право бути народом. Вона дала нам незалежність – найцінніше, що може бути! – нібито безкоштовно. А десятиріччя потому виставила рахунок, щоб перевірити, чи будемо ми готові платити за ним, коли вона спитає. Чи гідні ми бути вільним народом? Ми не просто гідні цього – ми довели, що маємо право бути вільними більше, ніж хтось іще з 1945 року. Тому що з того часу більше ні на кого не навалювалася така нацистська орда", – сказав Кучма.

Україна платить за свободу життями мирних людей та неймовірним героїзмом захисників країни, зокрема – гарнізону Маріуполя.

"Ми заплатимо за свободу ще багато, до страшного багато, аж поки не зламаємо чорній московській тварюці хребет. Але дуже сумний символізм у тому, що саме у ці дні ми прощаємося не лише з останніми ілюзіями щодо безплатної свободи, а й із Леонідом Макаровичем Кравчуком. Людиною, яку історія 30 років тому обрала для того найпершого "випробування незалежністю", – продовжив Кучма.

Кравчук тоді все зробив правильно, наголосив він. Дисиденти Лев Лук'яненко та В'ячеслав Чорновіл – герої українського визвольного руху і "зробили все, щоб імперія розвалилася", зазначив другий президент України.

"Радянський Союз був приречений, але саме Кравчук загнав у нього осиковий кіл, коли в Біловезькій пущі відмовився підписувати останні спроби якогось союзного договору, – додав він. – Тому я хочу, щоб Кравчука пам’ятали не через "кравчучки" чи анекдоти про "поміж крапельок". Кравчук – це не про якесь позавчора, це про сьогодні, це про завтра. Ми б не відвойовували сьогодні в російського хижака нашу незалежність, якби Кравчук 30 років тому не видрав би її з пазурів радянського динозавра, що конає. Без Кравчука не було б і сьогоднішньої війни за незалежність, бо просто не було б за що битися. Тож – вічна пам'ять. І земний уклін".

Контекст:

Кравчук народився у селі Великий Житин Рівненської області 10 січня 1934 року. Він – перший голова Верховної Ради та перший президент України (керував державою у 1991–1994 роках, а перед цим у 1990–1991 роках очолював парламент).

2020 року Кравчук очолив українську делегацію у тристоронній контактній групі з урегулювання конфлікту на Донбасі. Улітку 2021 року стало відомо, що Кравчуку зробили операцію на серці, його було під'єднано до апарата штучної вентиляції легенів. Голови делегації не змінювали, оскільки чекали на одужання Кравчука та його рішення – залишатися на посаді чи ні.

Кравчук казав, що своєю основною місією на цій посаді вважає завершення війни на Донбасі. У січні, перед початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну, він зазначав, що тривожно стежить за новинами. "Хочеться підхопитися з лікарняного ліжка і грудьми закрити рідну землю. Сьогодні хочу сказати найголовніше: якщо у чиїйсь хворій голові зріє злодійський план захоплення України, нехай знають: ніхто і ніколи не підкорить волелюбного українського народу. Ніхто і ніколи!" – підкреслював Кравчук 27 січня.

Він помер 10 травня. 17 травня у Києві відбулася церемонія прощання з Кравчуком.