Музей "Голоси Мирних" зібрав історії очевидців авіаудару РФ по драмтеатру в Маріуполі чотири роки тому

Під час бомбардування театру загинуло щонайменше 600 осіб, ідеться в дописі музею. Щороку пам'ять про загиблих вшановують в Україні й світі.

Наталія розповіла музею, що пам'ятає білий спалах, після якого впав купол, і її із сином відкинуло на підлогу вибуховою хвилею. Її чоловік загинув під завалами.

"Ми перебували метрів за десять від вибуху. Як ми із сином залишилися живі, я не знаю. Через вибухову хвилю була така, знаєте, пилова буря з усіх цих будівельних матеріалів. Син витяг мене з-під пилу, почув, що я почала задихатися. Потім син знайшов батька. Він був за метр від дверей, трохи не встиг сховатися", – сказала Наталія.

Її історію можна дізнатися на сайті музею.

Юлія вижила під час обстрілу драмтеатру, її врятувало те, що вона спустилася на перший поверх. Її мама теж вижила, але дістала відкриту черепно-мозкову травму. Їхня історія увійшла до колекції музею.

"Відбувся вибух. Летіла штукатурка, стояла пилюка. Я побігла, кричала: "Що з моїми батьками?" Мама була вся в крові. У мене із собою був перекис водню, я обробила рану, як змогла, приклала бинт, і люди почали кричати, що драмтеатр горить, виходьте. На вулиці обстріли продовжувалися", – розповіла Юлія.

Надія, чиї свідчення зберігають у Музеї, бачила, як із глядацької зали драмтеатру виносили тіла. Вона нарахувала 936. Пізніше від вибуху жінку контузило.

"Я жила недалеко від драмтеатру. Бомбили дуже страшно. І я ніколи не забуду, як мій чотирирічний онук плакав і кричав: "Бабусю, я не хочу помирати", – розповіла жінка.

Її історія тут.

Контекст:

Понад 140 000 історій зібрано музеєм "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова. Це найбільший у світі архів історій мирних жителів, постраждалих від російсько-української війни. Серед них – приблизно 12 000 історій маріупольців.