Рідні добиваються ретельного розслідування підозрілого самогубства українського бійця

Криховецький з родини військових. Його прадід воював за незалежність України в лавах УПА, дід дослужився до звання підполковника, батько та рідний дядько – офіцери. Тому й він вирішив вступати до військового вишу. Після закінчення навчання в київському Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації у 2019 році отримав розподіл у 58-му окрему мотопіхотну бригаду, в якій і служив до своєї загибелі. Коли почалося повномасштабне вторгнення РФ, Криховецький був у Ніжині, брав участь у звільненні Чернігівської області від російських окупантів, потім воював під Бахмутом у Донецькій області, у районі Ізюма в Харківській області, Кремінної в Луганській області та інших гарячих точках.

"Майже півтора року війни. Життя в кинутих хатах, підвалах, бліндажах. Прильоти "Калібрів" по будинку, в якому він перебував. Декілька разів чудом вижив. І абсолютний нуль жалкувань про обраний шлях. Нуль нарікань на умови та відсутність того життя, якого йому бажали батьки, на відсутність сім'ї, домашнього затишку, любові, дітей – усього того, що мають багато інших. Патріот, захисник, воїн. Пишався нагородами і тим, що у стислий термін став майором – начальником зв'язку бригади, тобто найстаршим зв'язківцем. Вірив у перемогу і з усіх сил її наближав", – підкреслила мама бійця.

За її даними, на початку червня Криховецького та його товаришів по службі вивели на відновлення. 10 липня військком повідомив сім'ї, що Криховецький загинув – його виявили на полігоні з вогнепальним пораненням голови і є ймовірність, що це було самогубство. Після того як тіло загиблого доправили додому, батько пішов на впізнання. Він виявив, що вхідний отвір від кулі був праворуч, проте його син був шульгою.

"Влад їв, писав, чистив зуби, стріляв виключно лівою рукою. Кобуру з пістолетом носив із лівого боку. Як можна вчинити емоційний акт самогубства, витягнувши пістолет лівою рукою, перекласти його в неробочу руку, щоб застрелитися? Кобуру подарував батько. Військові часто роблять одне одному такі подарунки. Пістолет у ній чіплявся на завитий шнурок, довжини якого вистачало тільки щоб зробити постріл із витягнутої руки. Щоб перекласти пістолет у праву руку й вистрілити в себе, потрібно було від'єднати зброю від шнурка. Шульга витягнув пістолет робочою лівою рукою з кобури на лівому боці, від'єднав від шнурка для того, щоб перекласти в неробочу праву руку й застрелитися? Хтось дуже помилився, коли намагався інсценувати самогубство, не врахувавши, що Влад був шульгою", – наголосила Криховецька.

Батьки були дуже близькі із сином, він нічого від них не приховував. Вони часто кілька разів на день говорили телефоном.

"Ми знали, як гідно він переживає всі жахи цієї війни, усі проблеми. Були з ним у постійному контакті. Він був дуже близьким із нами. Щоденні телефонні розмови. Він ділився всім: і радощами, і проблемами. Міг пів години розповідати тільки про свого кота, якого вивіз туди, на рівненський полігон, із Краматорська, про те, що йому купив і чим годував… Про життя, про плани на майбутнє… Стосунків із протилежною статтю, розрив яких буває травматичним, не було. Боргів не було, напроти, Влад часто, не чекаючи допомоги волонтерів, за власні кошти закуповував майно для своєї бригади. Сміявся, що сам собі волонтер. Радів, що платять по 100 тис. бойових, які він може витратити на перемогу. І він витратив не одну таку сотню тисяч. Телефонував і ввечері напередодні загибелі. Довго говорили. Жодних натяків на подальший розвиток проблем. Увечері придбав блок цигарок, їжу котові, який жив із ним у наметі, та наповнювач для котячого туалету. Все із запасом, наперед. І на наступний ранок самогубство? Ми не вірили, бо вважали, що повірити – це зрадити нашу дитину", – написала мама.

Вона звернула увагу на той факт, що в сина були напружені стосунки з безпосереднім керівником.

"Військовослужбовці з бригади неофіційно повідомили нам, що єдиною особою, з якою Влад часто конфліктував, був його безпосередній начальник – начальник штабу бригади. Стосунки були напружені, вибухові. Ті самі колеги Влада повідомили, що даний начальник штабу є особою неврівноваженою, агресивною та відзначився бійками з декількома військовослужбовцями бригади. Вони ж скинули відео, на якому даний полковник відзначився тим, що у 2015 році, ще в капітанських погонах, під час служби у 92-й бригаді розстріляв із пістолета власних солдатів, про що був знятий сюжет і показаний на українському телебаченні. Кажуть, що ця людина має неабиякі зв'язки, які допомогли йому не лише уникнути в'язниці у 2015 році, але й побудувати кар'єру, незважаючи на шлейф нестатутних взаємин", – розповіла Криховецька.

За словами Криховецької, усі формальні процедури після загибелі сина були поспішними.

"Окремі претензії до керівництва бригади щодо відправлення тіла додому. Командир бригади на той час щойно приступив до виконання обов'язків після призначення і був викликаний у Чернігів. Але той, хто виконував його обов'язки на час відсутності, похапцем організував відправку загиблого до місця поховання в Білгород-Дністровський. Вдягнули нову форму, але із солдатськими погонами, наче це не майор і начальник зв'язку бригади. Без натільної білизни. У пакеті, немов відправили з пекла бойових дій, які наш Влад із честю пережив, а не з глибокого тилового полігону. Тіло з бригади ніхто не супроводжував, і від бригади ніхто жодного слова на урочистому похованні не сказав. Таке враження, що це не побратим, не командир, не наш військовий, не наш захисник", – заявила Криховецька.

Вона наголосила, що розслідування триває і сім'я сподівається, що винних у загибелі українського бійця знайдуть і покарають.

"Сподіваємося, що всі слідчі та прокурори зроблять усе можливе, щоб з'ясувати правду. Як сподіваємося, що ті, хто не хотів давати покази або давав їх неповно, відчують докори сумління і розкажуть, як було насправді", – написала Криховецька.